норка

 
 

норка

васильківка



на тему: Швейна та хутряна промисловість України”

 

ПЛАН

Вступ

1.Значення швейної та хутрової промисловості у господарському комплексі України, їх структура....................................................................

2.Соціально-економічні та природні передумови, що сприяли розвитку швейної та хутрової промисловості України. Сучасний стан галузі..........

3.Розміщення швейної та хутрової промисловості України...........................

3.1.Особливості і фактори розміщення галузі..............................................

3.2.Сучасна географія швейного та хутряного виробництва......................

4.Внутрішня та зовнішня торгівля України швейною та хутряною продукцією.......................................................................................................

5.Перспективи розвитку і розміщення швейної та хутрової промисловості в умовах ринкової економіки..........................................................................

Висновки...........................................................................................................

Вступ

На сучасному етапі у зв'язку з переходом до ринкової економіки роль галузевих економічних розробок прогнозового характеру збері­гається, оскільки регулювання розвитку й розміщення підприємств має велике значення і в умовах ринкової економіки. Так, у СШA майже 50 %, а в Італії майже 70 % економіки регулюється державою.

Однак методи регулювання в розвинених країнах світу мають інший характер: не адміністративно-бюрократичні заходи, а еко­номічні (у вигляді, наприклад, особливої податкової політики сти­муляційного або гальмівного характеру). Велике значення мають правові важелі управління розвитком економіки. Такі розробки пошукового характеру — це особливі державні програми розвитку певної галузі виробництва. Отже, галузеві схеми розміщення гос­подарства України повинні бути аналогічними закордонним, нау­ково обгрунтованими, мати більш рекомендаційний, а не дирек­тивний характер.

Чільне місце посідають також техніко-економічні обгрунтуван­ня (ТЕО) розвитку й розміщення окремих об'єктів господарства (як нових, так і старих, які необхідно реконструювати). ТЕО після уточнення і затвердження є основою для підготовки проектної до­кументації.

Отже, прогнозові або техніко-економічні документи обгрунту­вання розвитку й розміщення галузей та окремих їх підприємств матимуть в майбутньому велике значення для раціонального та ефек­тивного розвитку й розміщення господарства. Проте на такі галузі, як сільське господарство, частково легка й харчова галузі промисло­вості, сфера побутових послуг та інших подібних виробництв, де найефективніший розвиток малих форм організації, приватних за­собів господарювання, такі розробки значно менше впливатимуть.

Методи економічного обгрунтування галузевого розміщення виробництва в загальному вигляді включають такі найважливіші етапи:

аналіз сучасного розвитку і розміщення галузі;

визначення основних умов і факторів розвитку галузі й окре­мих підприємств на перспективу;

1. Значення швейно ї та хутрової промисловості у господарському комплексі України, їх структура.

Серед галузей виробництва непродовольчих товарів однією з найважливіших є легка промисловість (див. картосхему на ), яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо, а про­мисловість — кордом, технічними тканинами та ін.

Виробничий потенціал легкої і текстильної промисловості Ук­раїни давав можливість виготовляти 11,3 м2 тканин, 5,6 пари пан­чішно-шкарпеткових і 2,9 шт. трикотажних виробів, 2,0 пари взут­тя на кожну людину.

У галузі легкої промисловості налічується 483 виробничих під­приємства, з них 188 у 1994 р. були ще державними, 179 — оренд­ними, 116 — колективними.

Розвиток швейної промисловості неможливий без тісних зв'язків з іншими галузями економіки,серед яких чільне місце посідає текстильна промисловість промисловість /сировина/, мазинобудування устаткування транспорту та торгівлі.

Особливо важливе співробітництвоз торгівлею, тому що швейна промисловість повинна забезпечити населення одним з трьох основних елементів матеріальних благ /їжа, одяг житло/.Постачаючи у торгівельну мережу готовішвейні вироби, галузь утворює необхіднийтоварний фонд їхніх видів, від кількості та якості яких залежить забезпечення попиту ринку. Так у 1940 р. у товарообігу непродовольчих товарів України одяг та білизна складали 185 млн.крб. а у І990 р. сума від, реалізації цих товарів досягла 5526 млн крб., тобто збільшилась майже у 30 раз. Товарна структура роздрібного товарообігу державної та кооперативної торгівлі України непродо-непродовольчими товарами завжди характеризувалася високою часткою швейних виробів у 1940 р. вона складала 14.1%. а в 1990р. - 15%.

Зростання товарообігу швейних виробів у знаній мірі визначається об'ємом їхнього виробництва , а також залежить від якості, асортименту та відповідності до моди. Сучасний одяг класифікують за такими ознаками

а/щодо матеріалу - з ткани, трикотажу, нетканих, дубльованих та плівкових матеріалів, натурального та штучногоного хутра, натуральної та штучної шкіри

б/ за статево-віковими ознаками - жіночий,чоловічий, дитячий.

в/ за сезоном: літній, зимовий, демисезонний;

г/ за призначенням: побутовий, формений, спортивний, спеціальний.

Сучасна сировинна база швейної промисловості включає тканини, штучні шкіри, плівкові матеріали, хутро, підкладочні тканини та матеріали, фурнітуру тощо. Серед усіх видівсировини найбільшу питому вагу як за об'ємом так за вартістю мають тканини. Тому основ-ними постачальниками сировини для швейного виробництва є підприємства текстильної галузі, які направляють у швейну промисловість що 75% випуску тканин. Текстильна промисловість України забезпечує менше ½необхідного об'єму ткакин, тому швейна промисловість у значній мірт використовує тканини, що виробляють підприємства Росії; Біло­русі. Так,у І990 р. при власному виробництві 590 млн.м. бавовняних тканин в Україну було їх завезено /включаючи імпорт/ 930 млн. м /а вивезено 86 млн.м/. Швейна промисловість розширює свою сировинну базу за рахунок хімічних матеріалів, особ­ливо хімічних волокон - лавсану, капрону, нейлону. Це дає змогу поліпшити споживчі та естетичні характеристики виробів. Наприклад, на зміну важким пальтам "на ваті" прийшов легкий, теплий одяг з синтетичних, тканин, дубльованих з некополіуретаном чи штучним хутром.

Швейна промисловість як галузь фабрично-заводського виробництва почала розвиватися я. Україні на початку XX ст. - у Києві, Харкові, Одесі. На території західних областей діяли дрібні швейні підприємства, основані на ручній праці. У 30-ті роки стали до ладу декілька великих швейних підприємств, серед яких - фабрика ім.Горького у Києві, підприємства у Дніпропетровську, Кам'янець-Подільському, в інших містах України. Випуск валової продукції легкої промисловості республіки у 1940 р. перевищив рівень 1913 р. у 3,7 разу. Новобудови післявоєнного періоду - швейні фабрики у Переяславі-Хмельницькому,

Артемівську, Миколаєві, Дрогобичі, Кіровограді, Луганську. Були реконструйовані підприємства Києва, Харкова, Донецька. Динаміку розвитку швейної промисловісті України та зміни у груповому асорти­менті її виробів показує діаграма.

У цаний час швейна промисловість України вироблює майже 15% швейних виробів колишнього СРСР, що менше ніж відповідна частка у населенні /І8,2%

Питома вага промислових виробничих основних фондів швейної галузі у загальній вартості промислово-впробничих фондів в Україні складає 0,7%, що нижче, ніж. цей показник у СНД /0,9%/ та набагато нижче ніж, наприклад,у Латвії /2,5%/чи Білорусі /16%/. Ці дані говорять про те, що розвитку швейної промисловості Українине приділялося достатньої уваги.

Успішний розвиток швейного виробництва неможливий без його раціо-нального розміщення Та спеціалізації підприємств. Оптимальне розміщення має за мету забезпечити:

а/ випуск високоякісної продукції;

б/ елективне постачання підприємств торгівлі.

Виконати ці вимоги можливо лише шляхом поглиблення територіального поділу праці. Для легкої, у тому числі швейної промисловості, це означає::

1. Поглиблення стадійної спеціалізації підприємств, можливість якої зумовлена розділенням технологічних процесів у швейній прмисловості на конструювання, розкрій та пошиття одягу. При такому поділі доцільно створювати невеликі фабрики, що спеціалізовані на виконанні окремим технологічних операцій, а з них - формувати об'єднання, концерни. Ефект від підвищення продуктивності праці та якос­ті продукції у даному випадку буде значно вищий, ніж витрати на перевезення напівфабрикатів, Також це дає можливість наближення виробництва до ринку /і його кращого вивчення/ і одночасно не створює надвеликої концентрації жіночих. трудових росурсів у невеликих містах, що мало місце при розміщенні в них великих підпоиемств.

2 . Підвищення концентрації художньо-творчої праці вищої кваліфікації, від якої залежить естетично-модний рівень виробів, якість сучасного виробу можливо представити як суму трьох складових: якість сировини, якість моделі, якість виконання. В умовах зростаючого попиту Населення на сучасні, модні вироби така складова як якість моделі є головним чинником ринкового успіху виробу. В кожній галузі легкої промисловості існує певна стадія виробництва, де формується естетична якість продукції. У швейній промисловості - це конструювання та розкрій. При цьому важливо, де розмістити цей під­розділ. Бракування економії суспільних витрат вимагає його розміщен-ня у найбільшому з населених пунктів, що входять у розгляд, тобто там, де є необхідна соціально-художня інфраструктура /Будинки моделей одягу, художні музеї, виставки тощо/.

З. Поглиблення територіальної спеціалізації виробництва, що веде до зосередження випуску однорідної продукції у межах економічного району чи області. При цьому досягаються такі вигоди: чим більшеоб'єм випуску продукції, тим, нижча її собівартість і вища продук­тивність праці.

Вищевказані напрямки є актуальними для поліпшення розміщення швейної пройисловості України, яке у даний час не є раціональним.

Перед легкою промисловістю поставлено важливі завдання — формувати і розміщувати державні замовлення і державні контракти і координувати діяльність підприємств, пов'язану з виконанням цього завдання, а також виробляти цільові програми перспективного роз­витку нових видів сировини, збалансованого розвитку підгалузей.

У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості України передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях; розвивати машинобудування для легкої промисловості, а також механізм відновлення коопера­тивних зв'язків з країнами СНД. Відновлюються посіви бавовнику на півдні України, де він вирощувався ще в ЗО—50-х роках. Заслу­говує на увагу також пропозиція українського науково-дослідного інституту текстильної промисловості та кількох інститутів України щодо вироблення технології виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробки на штучні волокна і нитки. Є програми ро­згортання виробництва барвників і дубильних речовин.

У зв'язку із значними можливостями забезпечення промисло­вості України власним льоноволокном доцільно прискорити будів­ництво Самбірського льонокомбінату для випуску лляних тканин. Випущено першу продукцію для легкої промисловості на основі конверсії окремих підприємств воєнно-промислового комплексу. На різних стадіях підготовки та освоєння перебувають майже 20 видів устаткування для галузі.

 

 

Хімічна промисловість України має можливість вже нині вико­ристовувати власніпотужності для виробництва синтетичної шкі­ри, клею, підошов, хімічних ниток і волокон, капролактаму, необ­хідного для виробництва хімічних ниток і пряжі. Слід організувати виробництво поліуретанових композицій для взуттєвої галузі, які досі імпортували.

Розміщення легкої промисловості вигідно поєднується з розмі­щенням важкої промисловості, оскільки у виробництві предметів споживання зайняті здебільшого жінки, а у важкій промислово­сті — чоловіки. При розміщенні галузей враховуються забезпечен­ня трудовими ресурсами, народногосподарські функції і терито­ріальні особливості окремих економічних регіонів України. При бу­дівництві нових підприємств, крім капітальних витрат, слід обов'яз­ково враховувати витрати на соціальну інфраструктуру.

Легка промисловість тісно пов'язана із сільським господарст­вом на стадіях первинної обробки сировини та з машинобудуван­ням й хімічною промисловістю, які постачають їй устаткування, барвники тощо.У розміщенні хімічної промисловості відбулися зміни, зумов­лені фактичною ліквідацією розвиву між сировинними районами і районами виробництва. Вовняне, бавовняне, шовкове, трикотажне виробництво орієнтується на сировину і поживача; взуттєве і швей­не — на споживача, лляне — на сировину.У легкій промисловості найбільшою підгалуззю є текстильна, до якої належать первинна обробка текстильної сировини, потім бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, нетканих матеріалів, коноп-ле-джутова, сітко-в'язальна, текстильно-галантерейна, трикотажна, валяно-повстяна підгалузі.

2.Соціально-економічні та природні передумови, що сприяли розвитку швейної та хутрової промисловості України.

Сучасний стан галузі.

Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств були невелики­ми. Деяке пожвавлення її розвитку почалося у радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові у Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі, а згодом великі бавовняні комбі­нати у Херсоні і Тернополі, камвольно-суконний — у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівнен­ський льонокомбінати, бавовнянопрядильні фабрики у Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького тек­стильного комбінату, Дунаєвецької (Хмельницька обл.) і Богуславсь-кої (Київська обл.) суконних фабрик.

Бавовняна промисловість для виробництва тканин є першою серед галузей текстильної промисловості. На неї припадає 50,1 % всіх тканин, що виробляються. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна промисловість у своїй структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фар-бувальнообробне виробництво. Бавовна є основною сировиною для деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон.

Основні бавовняні підприємства розміщені у Херсоні і Терно­полі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнянопрядильний ком­бінат), Нововолинську (бавовняна фабрика), Полтаві (прядильна фабрика), Києві (ватноткацька), Чернівцях, Івано-Франківську, Ко­ломиї, Коростишеві та Радомишлі (ткацькі фабрики), Нікополі (нит­кова фабрика).

Вовняна промисловість — одна з найстаріших підгалузей тек­стильної промисловості. Вона виробляє 7,0 % усіх тканин України, первинно обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах; у Луганську — тон­косуконна фабрика, Чернігові — камвольно-суконний комбінат і Кривому Розі — вовнопрядильна фабрика.

У Києві, Богуславі, Черкасах і ряді міст Чернівецької і Закар­патської областей зосереджено виробництво килимів і килимових виробів з вовни й синтетичних волокон.

Шовкова промисловість пов'язана з виробництвом хімічних во­локон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець. Вона виробляє 20.5 % усіх тканин України. Шовкова промисловість зосе­реджена у Києві, де виробляють крепдешин і крепжоржет з нату­рального шовку; у Києві і Черкасах випускають тканини із штуч­ного і синтетичного волокон, у Луганську — меланжеві шовкові тканини. Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовля­ють шовкові тканини технічного призначення.

Лляна промисловість розвинулася в Україні за радянський пе­ріод. Вона випускає 7,3 % тканин країни на Рівненському і Жито­мирському льонокомбінатах, Коростенській і Марчихіно-Будській (Житомирська обл.) фабриках. Підприємства повністю забезпечені власним льоноволокном. Частину льоноволокна вивозять за межі країни.

Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і влас­ної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію цієї підгалузі випускають Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод, повністю задовольняючи потреби України. Части­ну продукції експортують.

Трикотажною промисловістю України вироблено в 1995 р. 27,0 млн шт. трикотажних виробів. За 1985—1995 рр. виробництво зменшилося в 12 разів. Вона має значну власну сировинну базу. Найбільші трикотажні підприємства розташовані у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Сімферополі, Чернівцях, До­нецьку, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Луганську, Хмель­ницькому, Прилуках (Чернігівська обл.). У Харкові, Житомирі, Чер­нівцях, Львові й Червонограді (Львівська обл.) працюють панчішні фабрики. Швейна промисловість розміщена у районах споживання, зде­більшого у великих населених пунктах, оскільки перевезти ткани­ни і нитки для неї економічніше, ніж готові вироби. У швейній промисловості створено виробничі об'єднання і фірми, серед них такі відомі, як київське виробниче об'єднання швейної промисло­вості "Україна", львівська фірма "Маяк", Харківська швейна фаб­рика ім. Ю. Д. Синякова та ін. Швейна промисловість донедавна на 90 % задовольняла попит населення України на готовий одяг, бі­лизну та іншу продукцію.

Шкіряно-взуттєва промисловість після текстильної є найваж­ливішою підгалуззю легкої промисловості. Основна сировина для неї — природна шкіра свійських, диких і морських тварин. Протешироке використання нових синтетичних матеріалів (штучної шкі­ри, гуми), парусини, вовни (для валяного взуття), тканини суттє­во збагатило й доповнило сировинну базу взуттєвого виробни­цтва. Крім того, із шкіри виготовляють одяг, іпорн о-сідельні та галантерейні вироби, деталі для текстильних та інших машин. На розміщення шкіряного виробництва впливають і центри м'яс­ної промисловості, а також традиційні способи й види вичинки шкір.

У взуттєвому виробництві велику роль відіграють процеси ме­ханізації та машинобудування для шкіряно-взуттєвого виробництва.

Підприємства шкіряно-взуттєвої промисловості виробляють жорсткі і м'які шкіряні товари, взуття з натуральної і штучної шкіри.

Шкіряна промисловість — стара галузь виробництва в Україні. Шкіряні підприємства розміщені у Харкові, Києві, Львові, Василь­кові (Київська обл.), Бердичеві, Миколаєві. Штучну шкіру виготов­ляють у Києві, Тернополі, Запоріжжі, Луцьку, шкірзамінники — в Одесі.

Сучасна взуттєва промисловість України перетворена на вели­ку механізовану галузь. Старі взуттєві фабрики у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Миколаєві, Бахмуті, Херсоні реконструйовано;

у Луганську, Києві, Львові, Одесі, Василькові, Запоріжжі й Мука-чеві збудовано нові великі підприємства. Всього в країні діє 16 шкіряних і 33 взуттєвих виробничих об'єднання і підприємства. Найбільші шкіряні виробничі об'єднання — у Бердичеві ("Світа­нок"), Івано-Франківську, Києві; взуттєві виробничі об'єднання — у Луганську, Львові ("Прогрес"), Харкові, Кривому Розі, Хмель­ницьку.

 


Для шкіряно-взуттєвої промисловості важливо удосконалювати діючу і створювати нову, високоефективну технологію шкіряно-взуттєвого і дубильно-

Картосхема розміщення легкої промисловості.

екстрактового виробництва; освоювати ма­теріали з поліпшеними технологічними та експлуатаційними влас­тивостями; механізувати та автоматизувати виробничі процеси.

Хутрова підгалузь переробляє хутрову, овечу сировину й штучне хутро і виготовляє з них хутрові та шубні вироби. В минулому вона мала здебільшого кустарний і сезонний характер. Тепер в Україні збудовані і працюють хутрові підприємства у Харкові, Балті (Одеська обл.), Краснограді (Харківська обл.), Тисмениці (Івано-Франківська обл.), Львові, Одесі, Жмеринці.

В Україні основний хутровий промисловий звір — лисиця, яка поширена на всій території. Особливо цінне хутро куниці, видри, норки. Заготовляють шкіри ховрахів, хом'яків і водяних щурів, щоє шкідниками сільського господарства. Крім того, хутрові підприєм­ства переробляють шкіри сріблясто-чорної лисиці, кролика.

У підгалузі освоєно технологію облагородження овечих шкір, внаслідок чого поліпшились якість і зовнішній вигляд виробів та їх асортимент. У хутровій підгалузі суттєве значення має також три­котажне штучне хутро, що імітує натуральне хутро норки, куниці, єнота, ондатри, ягнят каракульської породи, овець тощо. В Україні штучне хутро виготовляють Дарницький шовковий комбінат, Київ­ське виробниче трикотажне об'єднання, фабрики у Жовтих Водах (Дніпропетровська обл.) і Ясіні (Закарпатська обл.). Нині підприєм­ства підгалузі випускають вироби масового вжитку, удосконалю­ються технології обробки хутрової сировини із застосуванням но­вих стійких барвників, впроваджуються автоматизовані системи управління виробництвом.

Виробництво галантерейних виробів зосереджено у Києві, Хар­кові, Львові, майже в усіх обласних центрах та інших містах Украї­ни. Галантерейні підприємства, крім легкої промисловості, нале­жать до різних галузей промисловості, їх продукція дуже розмаї­та — господарські сумки, портфелі, валізи, косинки, стрічки, шар­фи, краватки, металеві вироби тощо. Останніми роками мережа малих підприємств, що виробляють галантерейні вироби, значно розширилась.

 

3.Розміщення швейної та хутрової промисловості України.

3.1.Особливості і фактори розміщення галузі.

В таких містах і областях як Ужгороді, Кременчуку, Ромнах, Львові, Сімферополі за рахунок Українського виробництва в Україні задовольняється тільки 80% потреб населення у виробах легкої промисловості. Решту Україна одержувала з інших країн СНД і імпортувала майже 15-17% від різного споживання. У сучасних умовах увіз товарів різко скоротився, що ще більше поси­лить в найближчі роки дефіцит його на внутрішньому ринку.

У державній і кооперативній торгівлі України продаж товарів у 1990 р. зріс проти 1980 на 30% і складав 3 млрд. 394 мли крб, або 4,3% від всього обсягу товарообігу і 7 4% в групі непродовольчих товарів. Крім того значна кількість товарів реалізується на "чорному ринку", де ціни на нього у кілька разів вищі. Дещо вищою є питома вага трикотажних виробів і взуття в торгівлі непродовольчими товарами в Південно-За-хідному районі /7,7%/ і нижчою від середньореспубліканського в Донецько-Придніпровеькому /7,І%/ і, особливо в Південному - 6.6%

У віддаленій перспективі реконструкцію підприємств зійснюватимуть з метою перетворення їх в монтажні виробництва. З метою вдосконалення розміщення галузі слід передбачити будівництво нових підприємств легкої промисловості там, де коефіцієнт концентрації виробництва становить менше 0,5 - Донець­кій, Харківській, Волинській, Рівненській областях, в Криму.

Хутрова промисловість - галузь легкої промиловості, що перероб­ляє різноманітні види хутрової і овчинної сировини і виробляє хут-ряні і зубні внроби. Найбільш поширеними є вироби із кролячих шку­рок, каракулю, смушки, мерлушки, білки, лисиці, кроча, ховраха, он­датри. З хутра виробляється теплий одяг - жіночі і дитячі хутряні пальта, одяг з верхом із тканин на хутряній підкладці, головні убо­ри, рукавиці, національний одяг тощо. Хутрова промисловість випус-кає вироби, які є прикрасою жіночого туалету - палантини, а також побутові хутряні вироби - килими, ковдри, спальні мішки, сувеніри, цінність хутряних виробів зумовлена їх теплозахисними і естетичними властивостями, міцністю хутра і здатністю протидіяти утворенню повсті. Визначальною умовою вартості виробів з хутра є не тільки якість шкурок, але й ступінь складності і характер обробки і відповідні вимоги до моди у той чи інший час.

 

1.Донецький р-н.

2.Придніпровський р-н.

3.Північно-Східний р-н.

4.Столичний р-н.

5.Подільський р-н.

6.Карпатський р-н.

7.Центрально-Український р-н.

8.Волинський р-н.

9.Причорноморський р-н.

Хутро натуральне - це напівфабрикати вироби із шкурок тварин, які повністю або,частково зберегли волосяній покрив.Сировиною є шкури диких хутрових тварин і тих, що спеціально розводяться у зві-рівницьких господарствах, а також свійських /вівці, кози, кролі, коні/ та морських /тюлені, нерпи та ін./ тварин. Виробнитцтво -хутра складається з первинної обробки, вичинки і, якщо це необхідно фар-буваня сировини, дешеве і поширене хутро фарбують, наприклад, кролячим шкуркам надають вигляду соболиних..

Обсяги і асортимент пропукції хутрової промисловості визначають-ся рівним розвитком її сировинної бази. Підприємства галузі пере-робляють понад 50 видів сировини. В Україні у структурі сировинних ресурсів переважає продукція вівчарства, кролівництва і звірів­ництва.

Вівчарство є в Україні розвинутою галуззю сільського господарст-ва: поголів'я овець і кіз перевищує 8 млн.голів. теринославській губерніях. У Приазов'ї поширена цигайська напів­тонкорунна порода, у Придніпров'ї розводять сокальських овець, які дають високоякісний смушок. Смушкові вівці є одними з найбільш поширених у західних, особливо прикарпатських, областях, а у лісо­степу основная породою овець є тонкорунний прекос.

На підприємствах хутрової промисловості України використовують шкури каракулю, одержаного від забою ягнят каракульських порід;смушки-шкурки ягнят українських і молдавських смушково-молочних овець ; мерлушка /шкурки ягнят чубововняних порід овець/. Вели­ке значення має також і така сировина, як хутряна і шубна овчина. Її одержують із шкір, знятих з напівдорослих і дорослих /5-7 міся­ців/ овець. Хутряну овчину дають тонко- і напівтонкорунні меринос-ні породи овець /цигайські/, а шубну - грубововняні /романівські/ вівці. Із шубної' овчини виробляють вироби з шкірою ззовні /дублянки, кожухи тощо/, а з хутряної - жіночі і дитячі шуби, у яких хутро знаходиться ззовні із смушки і теплушки виробляють хутря­ні коміри, головні убори, жакети, жіночі манто тощо.

Важливе місце у заготівлях хутряної сировини в Україні займають кролячі шкурки /майже 2/3 їх заготівель в країнах СНД/. Великі звірорадгоспи з розведення чистопородних кролів знаходиться у Київьскій, Полтавській, Черкаській областях.

Одним з найважливіших виаів сировини для хутрової промисловості є процукція промислового звіртрництва, створеного в Україні у післявоєнний час. Найбільшими є 6 звгрорадгоспів і 20 спеціалізова-них звірогосподарств системи споживної кооперації. Серед них виділяються звірорадгосп "Петровський" на Полтавщині, "Червона галя­вина" у Кіровоградській і "Сокальський" у Лізівській областях і звірогосподарства Черкаське, Вінницьке, Цуманське /Волинська об-ласть/. Створено мережу колгоспних звіроферм. Основними об'єктами звірництва в Україні є норка, сріблясто-чорна лисиця, блакитний песець, нутрія. У виробництві хутряних виробів близько 90% припа­дає на норку.

Ресурси хутрової сировини мисливства в Україні досить обмежені, хоча в її фауні нараховується 30 видів хутрових звірів, у тому числі 12 видів гризунів і 2 види комахоїдних. Територія України належить до Південноєвропейської промислової зони.

Серед хижих звірів основу хутрового виробництва в Україні скла­дає лисиця, поширена по всій тереторії. Цінне хутро одержують з куниці /у лісостепу і лісовій зоні/, майже скрізь зустрічається видра, а на півдні поширений заєць-русак. У західних областях і у дніпровських плавнях добувають акліматизовану в Україні ондатру /водяного щура/. У ряді районів Полісся і басейну Дніпра зустрі­чається річковий бобер, полювання на якого звраз заборонено. Хутро-вою сировиною є шкури хом'яка, ховраха, борсука, ласки, сурка-бай-бака, а з комахоїдних - крота. У 30-х роках провадилось розселення вихухолі у водоймах; Київської, Луганської, Дніпропетровської і Харківської областей, яка зараз поряд з лісовим котом, степовим тхором і тюленем-монахом /зустрічається у Чорному морі/ занесені до Червоної книги України. У цілому в Україні хутровий промисел має переважно спортивно-любительський характер.

Хутрова сировина на підприємства галузі надходить з таких джерел: хутпяну і шубну овчину, кролячі- шкурки постачають м'ясоком-бінати і райзаготконтори споживчої кооперації,хутро-мисливського промислу і звірівництва - держпромгоспи і звірівницькі господарства, хутрові бази , а каракуль і смушки - каракульські за­води. У даний час виробництво і поставки хутра перестали бути зба­лансованими, у галузі формуються нові напрями виробничих зв'язків.

Як сировина у хутровій промисловості використовується штучне хутро - текстильний виріб, який імітує натуральне хутро і відріз-няється високими теплоізоляційними і водовідштовхуючими властивостя­ми. Штучне хутро має різноманітне забарвлення і малюнок . Найширше поширенним е штучне хутро, що імітує натуральне хутро норки, куни­ці, андатри, єнота, ягнят каракульських овець. З штучного хутра виробляють одяг і головні убори. В Україні штучне хутро виробляють на Дарницькому шовкому комбінаті, у Київському виробничому трикотажному об'єднанні, і у Ясенях /Закарпатська область/

Для хутрового виробництва дореволюційного періоду характерними були вкрай низький ступінь промислового розвитку. Обробка хутра здійснювалась кустарним способом з застосуванням примітивної техно­логії, здебільшого вдома промислова артіль з пошиття кожухів. Після війни хутрові підприєм­ства у Харкові і Тисьмениці бути реконструйовані, здійснювалась ін­тенсифікація виробництва і перебудова його на новий асортимент ви-роблюваної продукції.

Попит на продукцію хутрової промисловості в Україні за рахунок власного виробництва не задовольняється, хоча обсяги випуску цієї" продукції зростають .

У хутровій промисловості перевезення масових видів сировини економічно вигідніше, ніж перевезеня готових виробів. Так, двох-вісний вагон вантажопідйомністю 20 т вміщує 3,5 тис. шт. сировини /овчини/масою 20т або 50 тис. кролячих шкурок /масою 15 т/ і всього 120 ящиків головних уборів вагою до 5 т, тобто вантажопід­йомність вагону при перевезенні сировини використовується відповід­но на 100% і 80%, а готової продукції - тільки на 25%. Споживання хутряних виробів, комірів і головних уборів в умовах України спос­терігається скрізь, тому підприємства галузі слід розміщувати рівномірно, наближаючи їх до районів концентрації населення. Це зумовлює врахування попиту населення щодо відповідного асортименту продук­ції, сприяє кращому збереженню якості виробів, а також економії на транспортних витратах. При цьому наявніть сировини, особливо при розміщенні овчинно-шубних заводів, і можливість вигідної його дос­тавки також є важливою умовою при розміщенні підприємств хутрової промисловості.

Розміщення підприємств галузі, яке складалось історично, наяв­ність водних і паливно-енергетичних ресурсів, що використовуються з технологічною метою,також впливають на географію хутрової промис-ловості.

Хутрова промисловість представлена найбільшим у республіці Хар­ківським об'єднанням, що випускає вироби з овечих шкур, шкурок норки, песця, сріблясто-чорної лисиці, каракулю тощо. Другим за потужністю є Тисьменицьке /Івано-Франківська область/ виробниче хутрове об'єднання,де переробляються шкури кролика і ондатри. Шкурки кролика імітуються під куницю, норку, пижика. Промислова продукція підприємства - жіночі й дитячі хутряні пальта, шапки, безрукавки. Хутряні вироби Тисьмениці високо оцінено на міжнародній виставці в Бельгії. Працюють Одеська і Жмеринська хутрові фабрики. Овчинно-кожушні вироби виготовляє Житомирська хутрова (фабрика. Виробництво хутрових виробів є в Черчнігівській області, де розміщена Прилуцька фабрика головних уборів. Вироби з натурального хутра випускаються у Києві, у Жовтих Водах.

 

3.2.Сучасна географія швейного та хутряного виробництва

Найбільший об'єм швейного виробництва припадає на Південно-Західний район - 54,6%,де проживає 43,1% населення України. У цьому районі розміщено найбільший територіальний згусток швейної промисловості - Київський, що включає такі спеціалізовані підприємства, як виробниче об'єднання "Україна" /жіночі пальта/, ім.Горького чоловічі костюми по ліцензії французької фірми "Вестра-Юніон"/, ім.Смирнова-Ласточкіна, об'єднання "Каштан" /чоловічі сорочки/, "Юність" /дитячий асортимент/, об'єднання "Спецодяг". Філіали тапошивочні цехи київським підприємств створені у райцентрах та деяких селах Київської області - Білій Церкві, Макарові, інших. Якісну продукцію, що користується попитом покупців, випускають виробничі об'єднання "Маяк" /Львів/, "Трембіта" /Чернівці/, ім.Волдарського /Вінниця/, ''Зоря" /Дрогобич/, швейні фабрики у Тернополі, Рівному, Ужгороді, Івано-Франківську, Бердичеві, Кам'янець-Поділаському, інших містах.

Швейна промисловість недостатньо розвинута у Донецько-Придніп-. провському та Південному економічних районах де виробляеться відповідно 33,5% та 11,9% швейних виробів при питомій вазі населення -42.1% та 14,8%. Тут теж працюють великі швейні підприємства - Харківське виробниче об'єднання м.Тенякова, Дніпропетровська фабрика ім.Володарського, також у Луганську, Запоріжжі, Донецьку, Кіровограді, Кременчуці, Полтаві, Сумах, але їхньої продукції недостатньо для .забезпечення попиту населення, особливо у Донбасі. Серед швейнихпідприємств Південного району найбільше - Одеське- виробниче об'єд­нання ім.Воровського, також - у. Миколаєві, Сімферополі, Херсоні. Як і в Донецько-Придніпровському районі швейна промисловість, недостатньо розвинута у містах та селищах районного рівня, тут також, треба розширити питому вагу виробів з літньо-курортного асортименту. Ринок швейних виробів України залишається ненасиченим,а з окремих видів гостродефіцитним, незважаючи на підвищення цін. Так ,ціни чор-ного ринку на одяг перевищують державні у середньому нз 70%, а з окремих видів у 2 - 3 рази. Тому перед швейною промислоятстю України ставиться завдання не зменшувати, незважаючи на порушення міждержавних господарських зв'язків, обсяги випуску продукції.

У територіальному аспекті розміщення хутрової промиловості мож­на оцінити як порівняно рівномірне і таке, що орієнтується на спо­живача і до певної міри наближене до сировинних районів. У Донець-ко-Придніпровському і Південному районах створено по одному центру галузі, хоча вони і нерівнозначні, що відповідає ком­плексу факторів, які зумовлюють їх розміщення: у Донецько-Придніп-ровському районі діє найбільше в Україні хутрове об'єднання у Харкові, а у Південному районі-середньої потужності хутрова фабрика в Одесі.

Харків історично є першим центром галузі, де була збудована ве­лика Укрхутрофабрика, яка згодом була розширена і реконструйована. У цьому районі розвиток галузі був зумовлений головним чином потре­бами у хутряних виробах та платоспроможним попитом населення. Роз-міщення хутрової фабрики в Одеській області зумовлено здебільшого сировиним Фактором і до певної міри, рекреаційним значенням району з міграційним рухом населення.

Південно-Західний район має найбільше центрів хутрової промис­ловості, що пов'язано насамперед з наявністю сировинної бази /вівчарство, звірівнництво, кролівництво /, на яку орієнтуються Тись­меницьке виробниче хутрове об'єднання, Жмеринська і Житомирська хутрові фабрики. Фабрика з виробництва хутряних головних уборів орієнтуються на споживача.

Хутрова промисловість України надалі розвиватиметься головним чином за рахунок використаня діючих основних виробничих фондів, а приріст виробничих потужностей здійснюватиметься у результаті освоєння нової техніки і її вдосконалення.

Таблиця 1.Виробники усіх видів трикотажної продукції в Україні.

Вінницька область

Назва підприємства: ВАТ Хмільникська бавовняна прядильно-ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Ковдри бавовняні. 
Назва підприємства: КП Могилів-Подільська фабрика нетканих матеріалів

Асортимент продукції підприємства: Неткані матеріали.Ватин.

Волинська область

Назва підприємства: ВАТ Нововолинська бавовно-прядильна фабрика "Нотекс"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Дніпропетровська область

Назва підприємства: ОП Нікопольський прядильно-нитковий комбінат"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа. Нитки швейні. 
Назва підприємства: ЗАТ "Криворізька вовнопрядильна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна камвольна.

Донецька область

Назва підприємства: ОП Макіївська бавовно-прядильна фабрика "Мактекс"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна. 
Назва підприємства: ОП "Донецька фабрика нетканих матеріалів"

Асортимент продукції підприємства: Неткані матеріали типу тканин вовняні., Ватин. 
Назва підприємства: АТЗТ Донецьке камвольно-прядильне підприємство "Золоте руно

Житомирська область

Назва підприємства: АТ "Льонок" м.Коростень

Асортимент продукції підприємства: Кручені вироби (шпагати, вірьовки) 
Назва підприємства: КП Коростенська фірма "Вікторія"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна. 
Назва підприємства: ЗАТ "Житомирська фабрика нетканих матеріалів "Тетерів

Закарпатська область

Назва підприємства: Іршавська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні., Тік матрацний.

Запорізька область

Назва підприємства: ВАТ "Шовкова нитка" м.Запоріжжя

Асортимент продукції підприємства: Нитки шовку-сирцю

Назва підприємства: ВАТ Коломийська ткацька фабрика "Колотекс"

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні. 
Назва підприємства: ВАТ Долинська бавовняно-прядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Київська область

Назва підприємства: Київське колективне підприємство "Троянда"

Асортимент продукції підприємства: Тканини камвольні хусткові. 
Назва підприємства: ОП "Бавовнянка" м.Київ

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна. 
Назва підприємства: ЗАТ "Київський шовковий комбінат"

Асортимент продукції підприємства: Тканини шовкові платтяно-костюмні. 
Назва підприємства: АТЗТ "Київтехнофільтр"

Асортимент продукції підприємства: Технічні тканини 
Назва підприємства: ЗАТ "Дарна" м.Київ

Асортимент продукції підприємства: Тканини шовкові: платтяно-костюмні, підкладкові, меблево-ворсові, плащові, спец. призначення., 
Назва підприємства: КП Клавдіївське виробниче бавовняне об"єднання

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні. 
Назва підприємства: КП "Березанська сукронна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини ковдряні, взуттєві. Пледи. 
Назва підприємства: ВАТ "Богуславська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна, Тканини ковдряні, хусткові, взуттєві. Пледи.

Кіровоградська область

Назва підприємства: Кіровоградська фабрика кручених виробів

Асортимент продукції підприємства: Кручені вироби (шпагати, вірьовки) 
Назва підприємства: ЗАТ "Лутекс" м..Луганськ

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини тонкосуконні пальтові., драпи, костюмні. 
Назва підприємства: АТЗТ Фірма "Текстильеластотехніка" м.Лисичанськ

Асортимент продукції підприємства: Технічні тканини

Луцька область

Назва підприємства: ВАТ "Луцький шовковий комбінат "Волтекс"

Асортимент продукції підприємства: Тканини шовкові: платтяно-костюмні, декоративні, технічні.

Львівська область

Назва підприємства: АТЗТ "Левтекс" м.Львів

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні. 
Назва підприємства: ОП Львівська бавовняно-прядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна. 
Назва підприємства: Виробничо-комерційне товариство"Довіра" з обмеженою відповідальністю м.Хирів

Асортимент продукції підприємства: Взуття валяне

Назва підприємства: Золочівське виробничо-торгівельне акціонерне підприємство

Асортимент продукції підприємства: Взуття валяне. 
Назва підприємства: ВАТ "Стрийська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини ковдряні та взуттєві. 
Назва підприємства: ВАТ Бориславська фабрика нетканих матеріалів

Асортимент продукції підприємства: Неткані матеріали.

Одеська область

Назва підприємства: ВАТ "Тексод" м.Одеса

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні. 
Назва підприємства: ЗАТ "Одеське виробничо-торговельне об"єднання "Блакить"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини тонкосуконні пальтові, драпи, сукна костюмні.,

Назва підприємства: АТЗТ Одеська фабрика технічних тканин

Асортимент продукції підприємства: Пряжа конопледжутова. 
Назва підприємства: АТВТ "Татарбунарська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини взуттєві.

Полтавська область

Назва підприємства: АТЗТ "Демітекс" м.Полтава.

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна. 
Назва підприємства: Лубенська колективна фірма "Валтекс"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини ковдряні. Взуття валяне. Повсть технічна і будівельна.,

Республіка Крим

Назва підприємства: Сімферопольська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Рушники махрові. 
Назва підприємства: Бахчисарайська вовнопрядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна апаратна 
Назва підприємства: Керченська бавовнопрядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Рівненська область

Назва підприємства: ВАТ Дубровицька бавовно-прядильна фабрика "Дубротекс"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна. 
Назва підприємства: ВАТ "Рівенльон" м.Рівне

Асортимент продукції підприємства: Тканини лляні ( побутові, технічні, тарні). 
Назва підприємства: ВАТ Рівненська фабрика нетканих матеріалів

Асортимент продукції підприємства: Неткані матеріали типу тканин.

Сумська область

Назва підприємства: КП "Сумська камвольно-прядильна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна камвольна. 
Назва підприємства: Сумське орендне виробничо-торговельне вовняне підприємство

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини тонкосуконні, драпи. 
Назва підприємства: КП Марчихіно-Будська фабрика по переробці сільськогосподарської сировини

Асортимент продукції підприємства: Кручені вироби (шпагат). 
Назва підприємства: ОП "Глухівська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Тканини взуттєві

Тернопільська область

Назва підприємства: ОП Тернопільське бавовняне об"єднання "Текстерно"

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні. 
Назва підприємства: ВАТ Кременецька фабрика "Ватин"

Асортимент продукції підприємства: Ватин. Вата. 
Килимовий конбінат "ЕПОС" м.Харків

Асортимент продукції підприємства: Килими і килимові вироби 
Назва підприємства: Дочірне підприємство концерну "ЕПОС" - фірма "Отекс" м.Харків

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини вовняні. Пледи. 
Назва підприємства: Дочірне підприємство концерну "ЕПОС" - фірма "Червона нитка" м.Харків

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканинитонкосуконні пальтові, драпи. Сукна костюмні, меблеві, ковдряні, пледи., 
Назва підприємства: АТ Харківський канатний завод

Асортимент продукції підприємства: Кручені вироби (канати, шпагати, вірьовки). 
Назва підприємства: КП "Текстиль" м.Харків

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні. 
Назва підприємства: АТ Люботинська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні. Простирадла. 
Назва підприємства: АТ "Мокош" м.Вовчанськ

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні. Тік матрацний. 
Назва підприємства: КП Красноградська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні., Доріжка синтетична.

Херсонська область

Назва підприємства: Херсонський бавовняний конбінат

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні. 
Назва підприємства: Генічеська бавовняно-прядильна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Ковдри бавовняні.

Хмельницька область

Назва підприємства: АЗТЗ "Славутська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини ковдряні. 
Назва підприємства: ВАТ "Дунаєвецька суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини ковдряні, взуттєві, пальтові, костюмні. Пледи.,

Назва підприємства: КП Кам"янець-Подільська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні.

Черкаська область

Назва підприємства: ЗАТ "Черкаський шовковий комбінат"

Асортимент продукції підприємства: Тканини шовкові: платтяно-костюмні, плащові, підкладкові, декоративні, галантерейні, технічні., 
Назва підприємства: АТ "Черкаська гігровата"

Асортимент продукції підприємства: Вата медицинська. 
Назва підприємства: ВАТ Стеблівська бавовняно-прядильна ткацька фабрика.

Асортимент продукції підприємства: Ковдри бавовняні. 
Назва підприємства: Черкаська державна валяльно-повстяна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Взуття валяне. , Повсть будівельна.

Чернівецька область

Назва підприємства: АТЗТ "Восход" м.Чернівці

Асортимент продукції підприємства: Ковдри і ковдрові вироби. Тканини бавовняні. Простирадла.

4.Внутрішня та зовнішня торгівля України швейною та хутряною продукцією.

У міжнародній торгівлі товари легкої промисловості і шкіряно-взуттєві товари посідають важливе місце. Торгівля товарами легкої промисловості розвивається швидкими : темпами у порівнян­ні з іншими видами готових виробів. Наприклац, у середині 80-х ро­ків світовий експорт виробів швейної, хутрової промисловості перевищив 10 млрд,доларів , що більше, ніж експорт меблів, мотоциклів, медичного обладнання, консервованих фруктів, тютюнових виробів. Показсвим є і те, що світовий експорт товарів легкої промисловості, наприклад, перевищує експорт матеріалів, натуральної шкіри ішкірсировини відповідно в 2,5 і 3 рази. при цьому прослідковується тенденція до зниження в торгівлі товарами частки розвинутих країн і зро­стання країн, що розвиваються, особливо Латинської Америки, Південної Азії і Тихоокеанського басейну.

Проте значні потенційні можливості галузі використовуються недостатньо внаслідок значних недопоставок сировини за міждер­жавними угодами з країнами СНД, практично припинені імпортні поставки, які щороку становили 500 млн дол. США. Отримано лише 41,9 тис. т бавовни замість 77 тис. т. Поставляється в галузь менше, ніж потрібно, хімічних ниток і волокна, шубно-хутрової сировини, каучуків, синтетичних латексів, барвників та ін. Підприємства час­тково працюють на давальницькій сировині, щоб не простоювати, що призводить до збіднення українського ринку товарів. До того ж держави монополісти-постачальники основних видів сировини в Україну постійно підвищують ціни на них, внаслідок чого з почат­ку 1995 р. до початку 1999 р. вартість продукції легкої промисло­вості зросла від 26 до 77 разів.

В економічних зв'язках України із зарубіжними країнами вико­ристовується науково-технічне співробітництво. До нього належить торгівля патентами, ліцензіями, технічним досвідом ("ноу-хау") тощо. Науково-технічне співробітництво сприяє прискоренню темпів еконо­мічного розвитку, втіленню найновіших технічних досягнень, раціо­нальному використанню природних ресурсів, автоматизації і механі­зації технологічних процесів, скороченню строків будівництва сучасних підприємств, підвищенню ефективності капіталовкладень, розширенню сфери міжнародних відносин. Воно здійснюється в кількох формах:

матеріальній, тобто обміном продукцією, насамперед наукоєм-ною, створеною за найновішими технологіями;

нематеріальній — у вигляді креслень, формул, обміну інформа­цією, літературою та ін.;послуг фахівців і технічного персоналу в галузі менеджменту, маркетингу, контролю за якістю.

Здійснюється науково-технічне кооперування між фірмами у формі консалтингу (технічного консультування і експертизи проектів), лі­зингу (оренди промислового і науково-дослідного устаткування).

 

5.Перспективи розвитку і розміщення швейної та хутрової промисловості в умовах ринкової економіки.

Основними напрямами технічного прогресу у промисловості в перспективі є широке застосування ЕОМ у процесах розкрою матеріалів для автоматизації операцій складання деталей виробів, синхронізованих з системами подачі, укладки і складання різних деталей виробів, мікропроцесорної технології в швейних операціях. Одержать поширення системи автоматичного моделювання, конструювання і градування виробів різних видів легкої промисловості , застосування модульної технології виробництва готових виробів.

У зовнішньоекономічних зв'язках України використовується і така форма економічного співробітництва, як кредити. В сучасних умовах нестабільності економічного розвитку Україна зацікавлена в надходженні іноземних інвестицій в українську економіку. В пер­спективі Україна може надавати цільові кредити у національній валюті зарубіжним державам, підприємствам та іншим спожива­чам під закупівлю вітчизняної машинотехнічної продукції. Таке кре­дитування іноземних споживачів сприятиме зовнішньому конвер­туванню української грошової одиниці.

Створення спільних підприємств — одна з форм економічного співробітництва України із зарубіжними країнами. Ці підприємства діють самостійно, наділені широкими правами для здійснення ек­спортних та імпортних операцій. Спільні підприємства погоджують ціни на спільно вироблену продукцію і укладають відповідні кон­тракти. Їх прибуток розподіляється між учасниками пропорційно вкладу в статутний фонд.

У 1995 р. на території України діяло понад 2,5 тис. спільних підприємств. За участю фірм США створено 120 спільних підпри­ємств, Німеччини — 40, Австрії — 22 та ряду інших країн. Найбіль­ше їх у місті Києві (204) та Одеській області (143).

 

Висновки

В дані курсові роботі було розглянено і представлено багато підприємств легкої промисловості по виробництву хутрової продукції, підприємств швейної промисловості і всіх видів промисловостей, що тісно повязані з хутровою та швейною промисловістью України.

В курсові роботі було розглянено сучасний стан галузі, преспективи його розвитку, та та розміщення підприємств швейної і хутрової промисловостей на тереторії України.

Було розглянуто принципи та методи економічного районування території України, необхідності такого районування та його вплив на економіку України зокрема на такі види легкої промисловості як хутрова та швейна.

Дана курсова робота поглибила мої знання в питаннях економічного районування та глибоко познайомила мене з легкою промисловістью України, зокрема швейною та хутровою.

 

Список використаної літератури

1.”Розмещение производства непродовольчих товаров народного потребления” под ред. Вороновой В.И. К., ВШ 1978

2.”Розміщення продуктивних сил України” Е.П.Качан К., КДТЕУ, 1998

3.”Розміщення продуктивних сил України” конспект лекцій КДТЕУ 1998

4.”Регіони України, проблеми розвитку” Симонов В.К. 1997

5.«Современные мировые рынки и Украина» Соколенко С.И. Демос 1995

6.Статистичний щорічник україни 1996р. Укр.книж.

7.Гогулан Т.Е. “Розміщення виробництва непродовольчих товарів україни” Київ КДТЕУ 1999р.

8.”Економіка України. Сучасний стан, динаміка, тенденції розвитку: інформаційно аналітичний огляд” Інвестиційна компанія 1998р.

9.Заставний Ф.Д. “Географія України” Львів, Світ 1994р.

10.Мішало Г.О. “Економічна географія з основами виробництва” Навчальний посібник.

11.Паламарчук О.М. “Економічна і соціальна географія України з основами історії” К. 1998р.

 

Норка - одна з популярних тварин, яка розвивається в тваринництві. Іменно норкове виробництво сьогодні є провідним у галузі. Норки чудово розводяться в неволі, легко пристосовуються до життя в клітках і до штучного корму.

 

Норки - тварини некрупні - маса самки не перевищує 800 грамм, самки - 1,6 кг; розміри самки без хвоста не перевищує 40 см, самки - 45 - 50 см. Тому клітки для норок можуть мати дуже невеликі розміри, головне умова - підбір оптимального розміру стільникових мереж, які зазвичай не перевищують 25 мм. Однак щенята легко провалюються в отвори, тому їх вміють в спеціальних клітках і домівках.

 

годуванн норки

 

Норка – тварина  мясоїдна, на волі вона добуває їжу мисливством. Тому в неволі ці тварини харчуються основним м'ясом. В період спокою норки в корм частіше всього йдуть риба, м'ясні та рибні відходи, при цьому в їх раціон часто включаються зерна та молочні продукти. Але в період розмноження тваринам потрібні більш повноцінні корми - м'ясо і риба, субпродукти (печінка, легені та ін.). Рослинна їжа (овочі) необхідна для отримання вітамінів, а для утримання мінералів та деяких речовин животним дають дроблені кістстки, а, так само, риб'ячий жир і спеціальні збалансовані корми. Вагітним і лактуючим (годуючим) норкам і молодняку ​​необхідне особливе харчування, в яке входять всі перераховані вище продукти, але м'ясо особливо переважно мускульне, обов'язково повинні присутні молоко та дріжжі. Все це необхідне для відновлення необхідних речовин.

 

Життя тварин носить сезонний характер і розділений на певні періоди. Іх дотримання є важливою умовою при штучному розведенні норок. Час щеніння у норок приходиться на весну - березень, квітень  або травень, це передує від одного до трьох місяців вагітності (багато залежить від зовнішніх факторів). З вересня по листопад у норок відротає зимове хутро, який і має найбільшу цінність, тому з листопада по грудень проводиться відбір тварин та забій їх для отримання хутра. Для упорядкування поголів'я норок восени проводять відбір особин, найбільш придатних для розмноження. У цей період важлива грамотна селекційна робота, спрямована на збереження і поліпшення якості тварин в цілому. Середня тривалість господарського розведення норок не перевищує 5 - 6 років, так як у подальшому погіршується і якість шкірки, а також здатність тварин до розмноження .

 

В світі нараховується близько 340 основних кольорових форм норок. Колір, як і будь-яка ознака тваринного або рослинного походження, визначається відповідним геном. Окраска стандартної темно-коричневої норки визначається 20 генами, з яких 14 домінантних і 6 рецессивних (піддані домінантним генам). У тваринництв і ракоподібних рослин розмножуються наступні основні забарвлення норок:

 

- Стандартна темно-коричнева норка - це основна форма, від якої в результаті мутацій та їх комбінацій при розщепленні отримані різноманітні кольорові групи. Вона займає провідне місце і становить 33,7% загальної поголов'я самок основного стада звірових господарств.

 

- Чорна норка - джет. Розводять в одному  звірогосподарстві і складає по численності близько 1% всього поголов'я самок норки. Це домінантна мутація, яка з'явилася в 1963-1964 рр. в Канаді Розмножується добре. Середня плодовитість 4,5-5 щенків.

 

- Сріблясто-блакитна норка. Одна з найпоширеніших кольорових норок на фермах України. Основне стадо самки в тваринництві складає 39,3% загальної поголов'я. Норка вище середніх розмірів.

 

- Сапфірова норка отримана від зхрещування, алеутської нори із сріблясто-блакитною. Має чисто блаитну димчату фарбу. Середня плодовитість - 5,5 щенка, виживаність приплоду - 87,6%.

 

- Пастель. Колір нагадує коричневу стандартну норку, але внаслідок блакитності пуху значно красивіше. Окраска варіює від світло-коричневого до блакитно-коричневого кольору з шоколадним відтінком. Середня плодовість стада - 6,1 щенка, виживання потомства 85-89%, а в окремих господарствах ці показники вище.

Директор ТОВ «Норка» Василь Бежинець запевняє, що при спорудженні звіроферми в селі Яблунів на Канівщині буде дотримано всіх екологічних вимог, пише газета «Нова Доба».

– Потужність ферми розрахована на близько 150 тисяч голів маточного поголів’я. Для будівництва і в перспективі на роботу нам буде потрібно майже 300 людей. І, звісно, у першу чергу, ми будемо брати жителів Яблунева та навколишніх населених пунктів. Зарплата становитиме від 3 до 4 тисяч гривень. До того ж, ТОВ «Норка» зареєстроване в Яблуневі... Це означає, що податки, зокрема, податок на доходи фізичних осіб, залишатиметься в сільській раді. А це чималі кошти – майже 2 мільйони гривень у рік. Щороку село отримуватиме 170 тисяч гривень спонсорської допомоги, – переконує директор фірми.

Крім того, Бежинець зазначив, що побоювання про зникнення води в селі даремні, оскільки ферма братиме воду зі своєї свердловини, яка черпатиме водні запаси з іншого рівня залягання. Гній підприємство вивозитиме в діючі гноєсховища Миронівської птахофабрики, а інші відходи утилізуватимуться спеціальними підприємствами.

 

ТОВ «Профуна» інвестує в будівництво ТОВ «Фурена» звіроферми з  вирощування норок у селі Сінгури (Житомирська область). Про це повідомили в управлінні агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації.

На початок серпня на звіроферму вже завезли 13,2 тис. голів маточного поголів’я з Польщі. Усього планується утримувати на фермі близько 50-55 тис. голів норок

У с.Сінгури Житомирського району будуть звіроферму, де планують утримувати до 55 тис. норок.

Про це повідомляє управління агропромислового розвитку облдержадміністрації.

«Голландською компанією ТОВ «Профуна» м.Київ інвестуються капіталовкладення у будівництво ТОВ «Фурена» звіроферми по вирощуванню норок в с. Сінгури Житомирського району. Станом на 01.08.2017 року на звіроферму завезено з Польщі 13,2 тис. голів маточного поголів’я, планується утримувати на фермі близько 50-55 тис. голів норок», - йдеться у повідомленні.

Також у Житомирському районі приватна фірма планує утримувати до 1000 голів кіз та розвивати козівництво.

«В Житомирському районі с. Гай Рудня – Городищенської сільської ради ТОВ «Озонінвестмент» веде реконструкцію тваринницьких приміщень для одночасного утримання 1000 голів кіз і створення підприємства ТОВ «Мила кізонька Гай» по виробництву і переробці продукції козівництва», - інформує агроуправління облдержадміністрації.

Як повідомляв Житомир.info, за лютий-квітень 2017 року у рамках державної підтримки сільськогосподарського виробника Житомирська область отримала 15 млн 795,97 тис. грн дотації з держбюджету. 

Шульговская территориальная община требовала от ООО «Производственно-строительная компания (ПСК) «Агропроминвест» доли в уставном фонде предприятия.

Об этом «Лицам» сообщил директор ООО Евгений Сидаш.

«В Шульговке на самом деле существует громада, членами которой являются все жители села Шульговка. Нам показали документ другой громады, с другим председателем, и предложения этой новой громады: что мы должны отказаться от земли, которую мы купили, мы должны признать, что мы это сделали незаконно, – сказал он. – Там было пунктов 10-11 (предложений – ред.). И там одним из пунктов написано, что они этой землей войдут в основной фонд нашего предприятия и будут соответственно получать дивиденды».

Напомним, ООО «ПСК «Агропроминвест» строит звероферму на 50 тысяч голов норки в с. Шульговка (Петриковский район Днепропетровской области).

Ученые-экологи заявляют, что фирма вторглась на территорию национального природного парка «Орельский», и возмущены бездеятельностью прокуратуры Днепропетровской области.

По словам зампредседателя Шульговской территориальной общины Дениса Денисенко, «Агропроминвест» за территорией фермы выпиливает деревья и снимает верхний слой почвы. По данным инспекции сельского хозяйства, нанесённый ущерб исчисляется в размере 777.760,9 грн.

Однако директор ООО Евгений Сидаш считает, что строительство зверофермы – законно и никаких претензий к компании «Агропроминвест» быть не может.

«У нас в настоящий момент пройдены все инстанции, согласованы все санитарные зоны главным санврачом Украины. У нас – экспертиза республиканская, в состав которой входит порядка 20-22 экспертов, в том числе и экологи, и санстанция, и ветеринары, и строители – абсолютно все. Нами получено на сегодняшний день в Киеве разрешение на строительство этого объекта пятой категории сложности», – сказал он.

На вопрос, проводились ли в Шульговке общественные слушания по этому вопросу, он ответил:

«Скажу так: юридически – да. Что такое на сегодня общественные слушания? Это подача объявления в газету, и в течение месяца жители села Шульговка, Петриковского района, должны подать свои предложения. Если предложения подаются в течение месяца, они рассматриваются после этого и принимаются решения. Если не подаются – общественные слушания считаются проведенными. У нас таких объявлений в газете было три: два из них именно по проекту зверофермы и одно – об экологической опасности», – пояснил Евгений Сидаш.

Он подтвердил, что звероферма строится на участках, которые ранее Шульговский сельсовет выдал частным лицам для ведения личного крестьянского хозяйства.

«Да, у частных лиц (скупили участки – ред.). Больше Вам скажу: мы покупали у своих частных лиц, которые получили землю. Нарушений здесь никаких нет. Объясню почему.

Они получили землю, которую имели право продать для ведения сельского хозяйства. Предприятие – юридическое лицо имеет право купить, использовать – не имеет права. Для того, чтобы ее (землю – ред.) использовать, надо поменять целевое назначение. Мы приобрели эту землю, после чего поменяли целевое назначение. Это было в 2014 году. В январе-феврале мы переоформили договора купли-продажи земли, и где-то летом мы объединили участки и поменяли целевое назначение земли», – объяснил Евгений Сидаш.

Он не согласен с экологами и говорит, что национального природного парка «Орельский» не существует.

«На самом деле, в 2006 году решением облсовета было постановлено, чтобы создать, зарезервировать зоны заповедника – и на этом все остановилось. Это решение есть с дополнениями: в одном дополнении написано, что земля должна быть зарезервирована возле реки Орель, во втором – между сёлами, и указаны конкретно села – Петриковка и Шульговка. Даже если кольцом это обвести, мы (звероферма – ред.) туда не попадаем.

Кроме слов, картографических материалов никаких не приложено. Парк никакой не создан. Потому что, чтобы создать парк, нужно планирование: схемы, детальный план, нужно вводить землю, потому что, на самом деле, сейчас это – земля запаса», – говорит директор компании.

Также он передал «Лицам» текст отчета рабочей группы, созданной при Днепропетровской обладминистрации, по рассмотрению вопросов, связанных со строительством зверофермы по выращиванию норки на территории Шульговского сельского совета Петриковского района Днепропетровской области:

«Звіт за результатами роботи робочої групи з розгляду питань, пов’язаних 
із будівництвом звіроферми з вирощування норки на території 
Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області

В результаті роботи робочої групи за участю фахівців профільних обласних структур та правоохоронних органів, створеної відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 27.10.2014 № Р-598/0/3-14 «Про створення робочої групи для розгляду питань, пов’язаних із будівництвом звіроферми з вирощування норки», проведено наступну роботу:

- організовано та проведено ряд загальних засідань та поточних зборів окремих груп учасників розгляду питання з метою вирішення конфлікту, між ТОВ ВБК «Агропромінвест» та громадськістю в частині законності розпочатого будівництва звіроферми по вирощуванню норки на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області;

- юридичним управлінням облдержадміністрації проаналізовано пакет документів, наданих ТОВ ВБК «Агропромінвест», щодо зміни цільового призначення земельної ділянки (землевпорядна документація), та виявлено ряд зауважень, які враховані компанією-забудовником та підлягають подальшому виправленню;

- встановлено, що відповідно до додатку 3 рішення Дніпропетровської обласної ради від 22.03.2006 №768-33/ІV «Про затвердження програми формування та розвитку національної екологічної мережі Дніпропетровської області на 2006-2015 роки» в межах Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області розташовуються території, що зарезервовані для подальшого створення заповідних об’єктів (національний природний парк (НПП) «Орільський» та регіональний ландшафтний парк (РЛП) «Петриківський»);

- виявлено, що станом на сьогоднішній день заходи щодо розробки проектів створення (оголошення) вищевказаних територій не реалізовувались, а картографічні матеріали (які підтверджують чи заперечують розташування земельної ділянки ТОВ ВБК «Агропромінвест» для ведення сільськогосподарського виробництва на територіях, що зарезервовані для подальшого заповідання) щодо їх місця розташування – не вдалося знайти попри численні запити;

- ініціативна група протесту мешканців с. Шульгівка, громадські організації та науковці різко негативно ставляться до будівництва звіроферми з вирощування норки, як до об’єкту підвищеної екологічної небезпеки;

- земельне законодавство України не передбачає прямої заборони будівництва на землях сільськогосподарського призначення; надання дозволу на виконання будівельних робіт відноситься до компетенції органів містобудування та архітектури та врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». ТОВ ВБК «Агропромінвест» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт від 20.01.2015

№ ІУ115150200110 по об’єкту «Будівництво звірівницької ферми по розведенню норки на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області»;

- оцінку порушень, допущених ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Агропромінвест» при будівництві звіроферми, повинні дати правоохоронні органи;

- члени комісії вияснили, що компанія «Агропромінвест» не має досвіду будівництва звіроферми з вирощування норки;

- з метою уникнення подібних конфліктних ситуацій робоча група рекомендує органам влади, науковцям та громадськості ініціювати процес заснування НПП «Орільський» та РЛП «Петряківський» шляхом розробки відповідного наукового обґрунтування, встановлення меж територій, що зарезервовані для створення об’єктів природно-заповідного фонду, та їх затвердження відповідно до вимог чинного законодавства України;

- члени комісії встановили, що згідно постанови Кабміну від 28.08.2013 № 808, звіроферма з запроектованою потужністю відноситься до об’єкту підвищеної екологічної небезпеки;

- в результаті опитування жителів с. Шульгівка Петриківського району Дніпропетровської області встановлено, що значна частина жителів (згідно з зібраними підписами, 657 осіб) підтримують будівництво звіроферми на території сільської ради;

- з метою зняття соціальної напруги, яка виникла у зв’язку з будівництвом звіроферми, та підвищення прозорості дій забудовника, запропоновано проведення спеціальних інформаційних заходів (круглі столи, громадські обговорення, тощо) для інформування населення з питань звірівництва та впливу діяльності звіроферми на навколишнє середовище.

За результатами засідань, у п’яти учасників робочої групи сформувалася окрема думка, яка передбачає врахування наступних рекомендацій та зауважень:

- до облдержадміністрації надійшло близько 3.139 звернень громадян (мешканці с. Шульгівка, Сорочине, Судівка, Плавещина та члени садових товариств), а також кілька звернень від екологічних організацій (у тому числі європейських), з проханням перенести заплановане будівництво в інше місце;

- розмір природно-заповідного фонду Дніпропетровської області є найнижчим серед областей України і складає всього 2,9%, тоді як, відповідно до законодавства, відсоток заповідності має складати не менше 10%;

- на ділянці, яка прилягає до забудови, знаходиться 11 видів рослин, занесених до «Червоної книги України» та 75 видів які є рідкісними і зникаючими на території Дніпропетровської області, а також мешкає ряд раритетних тварин.

Додатково повідомляю, що засіданням обласної ради прийняте рішення стосовно фінансування створення національного природного парку «Орільський» на 2015 рік з обласного бюджету.

Розведення норки - бізнес-план. Рентабельність розведення норки, необхідні витрати та документи.

 

Норка - одне з найпопулярніших тварин, для розведення яких організовують звірівницькі господарства. Адже вони є головними "постачальниками" хутра для пошиття різних видів одягу і аксесуарів. Наприклад, норкова шуба - це мрія кожної жінки. Крім того, з даного матеріалу виробляють рукавиці, шапки, коміри, шарфи. Тому виникає великий попит на цих пухнастих звірят. Вони добре приживаються в неволі. Інакше кажучи, дуже вигідним і перспективним є розведення норки. Бізнес-план в даному випадку скласти неважко. Розглянемо дану тему докладніше.

Як почати фермерське господарство з розведення норок?

Відповідь на дане питання досить простий. Для початку діяльності знадобиться наступне:

  • Щоб успішним було розведення норки, бізнес-план складається в першу чергу. У цьому випадку може знадобитися рекомендація фахівця.
  • Також необхідно вивчення особливостей і різновидів даних тварин.
Загальна характеристика

Норка - це маленьке хижа тварина з сімейства куницевих. Вона невеликих розмірів - 40-50 см (без хвоста). Її хутро гладкий, короткий, блискучий і володіє густим підшерстям. Всього налічується 300 різних кольорів. Самими ходовими вважаються вироби з коричневої, чорної, синьої і сріблясто-блакитний норки.

Всім відомо, що відмінність забарвлення тварини визначається генами. Звідси і така різноманітність. Наприклад, колір темно-коричневий визначений 20 генами, в тому числі 14 домінантних і 6 рецесивних.

Основні забарвлення норок

Стандартна темно -коричнева норка є основним різновидом. Займає вона передове місце і становить 33,7% всього поголів'я. Від цього виду в результаті мутацій і схрещувань отримують різні колірні групи.

Чорна норка (джет) є домінантною мутацією. Її поява була зафіксовано в 1963-1964 роках в Канаді. Розмножується вона досить-таки добре. Плідність даного виду становить 4-5 цуценят.

Сріблясто-блакитний колір зазначеного тварини - один з найвідоміших і поширених на фермах. Даний вид має середні розміри. Його чисельність 39,3% від загальної кількості тварин.

Сапфіровий колір - результат проведення схрещування алеутської і сріблясто-блакитний норки. Середній висновок 4-5 цуценят. У даному випадку виходить блакитний димчастий забарвлення. Виживаність становить 87,6% загального поголів'я.

Ночівля - ця забарвлення схожа на коричневу норку. Однак так як її пух відсвічує блакиттю, вона набагато красивіше. У даному випадку різнобарвність варіюється від світлого до блакитно-коричневого з відтінком шоколаду. Плідність такого виду тварин - 6 цуценят, а виживаність їх приплоду 89%.

Європейська норка - це рідкісне тварина. Воно занесено до Червоної книги.

Американська норка - широко поширена і прекрасно підходить для розвитку бізнесу з торгівлі її хутром.

утримання тварин

Організовуючи розведення норки як бізнес, необхідно подбати про придбання клітин і здійсненні будівництва приміщень (шедів) для них. Розглянемо ці питання докладніше.

Клітки для розведення і утримання норок можуть бути різними. Їх розміри повинні бути такими, щоб дані звірята могли себе вільно почувати і активно рухатися. Прістройте будиночок в клітці, де вони зможуть ховатися. Обов'язково поставте годівницю, поїлку і ємність з водою, так як вони дуже люблять купатися. Всі розміщені елементи в клітці добре закріпіть. Інакше норки перекинуть їх.Осередки в клітинах повинні бути діаметром 2-2.7 см. Ці розміри визначені для розміщення дорослих норок. Тому коли народжуються маленькі звірятка, то їх потрібно отсаживать в інші клітини з невеликими осередками. Якщо ви не можете зробити їх власноруч, то цілком можливо придбати готові за прийнятними цінами. Норки є досить агресивними звірками. Тому їх краще тримати в окремих клітках. Також слід організувати будівництво шедів для норок. Дані споруди є навісну конструкцію з двосхилим покрівлею, в якій розташування клітин є двохлінійні. Однак можуть бути й інші варіанти. Наприклад, існують шеди, в яких клітини розміщені в чотири ряди і більше. Для будівництва даних споруд, в основному, застосовують залізобетон, дерев'яні елементи і метал. Несучою конструкцією шеда є каркас. Він може бути побудований з металевих, дерев'яних або залізобетонних рам, які будуть пов'язані прогонами. Довжина даної споруди в середньому становить 60 м. Однак це залежить від індивідуального бажання. Можна і довше зробити. Для будівництва покрівлі шеда застосовують черепицю або азбоцементні хвилясті листи. Потім проводять оснащення зазначених споруд підвісними доріжками і водопроводом. Покриття головного проходу краще робити асфальтованих або бетонних, так як це дозволить з легкістю застосовувати кормороздавачі.

Годування норок

Норки - хижі тварини в природі. Вони намагаються гризунами, різними дрібними звірами, яких ловлять, а також рибою та птицею. Харчовий раціон підбирається в індивідуальному порядку. Якщо ви вирішили розводити зазначених тварин у домашніх умовах, то їх потрібно годувати свіжою рибою, м'ясом, рослинною їжею, застосовувати особливі корми та молочні продукти. Правильне харчування забезпечить здоровий стан норок. Не годуйте їх відходами - це впливає погано на якість хутра та кольору. Слід використовувати живий корм. Наприклад, звичайних мишей. Розводити можна їх в домашніх умовах самостійно, при цьому корм для них використовується найдешевший.


Норка з'їдає одну мишку на добу. Також вказане тварина годувати можна дешевої рибою. Однак не варто забувати, що дані звірята дуже схильні до різних хвороб. Тому необхідно підгодовувати їх вітамінами. Якщо хвороба з'являється, то вона здатна перетворитися на епідемію, і за кілька днів все норки можуть заразитися і загинути.

Розведення і розмноження

Спочатку всі необхідно ретельно спланувати і організувати. Ранньою весною в березні у норок починається гон. До десяти місяців ці тварини досягають сексуальної зрілості. Спарювати норок можна в березні, а появи цуценят необхідно чекати в кінці квітня або в перших числах травня. Вагітність за зовнішнім виглядом звірків визначити важко. Приблизно за два тижні до пологів животик у самки збільшується в розмірах. Слід приготувати заздалегідь гніздо, де перебуватиме потомство, присипати його сіном і м'якою деревною стружкою. У середньому плодючість становить 5-6 цуценят. Народжуються вони сліпими і глухими. Перші два тижні цуценята повинні знаходитися в гнізді і харчуватися молоком матері. Коли цуценятам виповнюється 20 днів, мати починає носити їм корм. До цього часу потомство ще сліпе, однак воно намагається їсти самостійно. Для привчання цуценят до підгодівлі необхідно їжу поміщати в клітку. У сорокаденний віці дитинчат відокремлюють від матері. З вересня по листопад у молодняка наростає хутро. Він має найбільшу цінність. У листопаді проводиться відбір звірків на забій для отримання хутра, який є основним засобом для отримання доходу в бізнесі. Тривалість утримання і вирощування норок - 5-6 років. Потім у даної тварини змінюється якість хутра і здатність до розмноження.

Розведення норки. Бізнес-план

Як вже згадувалося вище, для успішної реалізації даної ідеї необхідно обов'язково скласти точний проект. Якщо ви вже сформулювали план, то відкрити цей бізнес буде не так складно. За розрахунками фахівців, у даній сфері утримання однієї особини даного звірка становить в середньому 65-70 руб. на місяць. При цьому вартість шкурки може коливатися в межах 20-200 доларів. Маючи необхідне обладнання, один підприємець може обслуговувати звіроферму на одну тисячу самок. Якщо є двадцять самок і три самці, то протягом року можна отримати 120 звірків. Тому для отримання за рік 1500 шкур буде потрібно 300 самок. У результаті цього розведення норки, бізнес-план якого оформлений за даними рекомендаціям, обов'язково принесе гарний прибуток. А це - одна з основних цілей подібної діяльності. Таким чином буде забезпечена рентабельність розведення норки.

Організаційні моменти

Для закріплення на хутряному ринку існує 2 способи:

  • Купити тварин рідкісного кольору. Наприклад, перлового відтінку. Ціна такого хутра дуже висока.
  • Відкрити ферму зі значним поголів'ям тварин різного забарвлення.

Якщо ви зважилися організувати цей бізнес, то спочатку слід визначитися з розмірами приміщення. Також потрібно підрахувати кількість необхідного персоналу для догляду за даними тваринами. Все залежить від вашого бажання і від розмірів наявного початкового капіталу. Якщо ферма з розведення норки складається з 50 звірків, то тут можна впоратися самостійно. А ветеринар може відвідувати тварин тільки періодично.

Основні критерії

Щоб розведення норки було успішним, необхідно враховувати наступне:

  • Рекомендована чисельність основних самок - 20-200 голів.
  • Утримувати даних звірків необхідно в окремих клітках.
  • Формування стада: на 1 самку повинно бути 0,2 самця і 5,1 молодняка.
  • Народження щенят відбувається в кінці квітня або на початку травня.
  • Молодняк - це особини від 8 місяців.
  • Виношування потомства - 7 тижнів.
  • Висновок потомства однією самкою за один раз - 5 - 15 цуценят.
  • відсадженні молодняку ??здійснюють після 35-45 днів після народження.

Щоб здійснити розведення норки, вам знадобляться:

- клітини для звірків у необхідній кількості, де має знаходитися гніздо і майданчик для вигулу;

- годівниця для їжі;

- приміщення для забою і обробки шкур;

- електрика , опалення, подача води, каналізаційна система;

- місце для зберігання підстилки та корми;

- приміщення для зберігання інвентарю;

- площа для вивезення гною.

Щоб організувати звірівницькі господарства, необхідні дозволи від СЕС, пожежного нагляду, ветеринара та інших органів.

Перелік необхідних продуктів для зазначених тварин:

  • Рибна , м'ясна їжа.
  • Зерно, комбікорм.
  • Жир риб'ячий.
  • Спеціальні вітаміни.
  • Трава.
  • Молочні продукти.
Збут продукції

Існує три варіанти реалізації норки:

  • Продаж живих тварин (сьогодні модно тримати екзотичних звірків в домашніх умовах).
  • Реалізація шкурок.
  • Здійснення пошиття хутряної продукції.

Головне - налагодити споживчу мережу. Основними замовниками зазначеної продукції можуть стати хутряні фабрики, салони, які займаються продажем і пошиттям одягу та аксесуарів із зазначеного матеріалу.

Висновок

Підводячи підсумки, можна сказати наступне: для успішного бізнесу в даній сфері спочатку потрібно вкласти кошти, а також дотримуватися технологію розведення, вирощування, вакцинації та годування тварин. Якщо не дотримуватися всіх цих пунктів, то існує ймовірність загибелі всього поголів'я. Основною проблемою даного бізнесу є пошук відповідального покупця.

 

Для розведення хутрових звірів найбільш підходять північні і північно-західні регіони України. Місцеві ферми працюють з рентабельністю 50-300% і не відчувають конкуренції. До того ж Італія, Китай, Туреччина і Греція все більше цікавляться українськими хутрами, а також можливістю відкрити тут свої розплідники

Незважаючи на економічну кризу, поступове підвищення середньорічної температури і зростаючу активність захисників живої природи, світовий ринок хутряних виробів стрімко розвивається. У Європі щорічний приріст виробництва хутра становить 5%, в Україні темпи зростання ще вище — 20-30%. Зростає і ціна пухнастих виробів. Згідно з даними Копенгагенського хутрового аукціону, за останні два роки ціни на хутро шиншили збільшилися на 27-30%, норки — на 36-42%. Світовий ринок хутра оцінюється мінімум в $ 15 млрд. А за даними Української асоціації хутровиків, роздрібний оборот хутра в нашій країні за 2010 рік склав близько $ 400 млн. При цьому ніша розведення хутрових звірів в Україні ще не заповнена, а продукція звіроферм все активніше експортується.

Загартовані вітром

Для розведення хутрових звірів найбільш підходить клімат північних і північно-західних регіонів України (Київська, Рівненська, Чернігівська обл.) і деяких західних (Львівська, Івано-Франківська обл.). Тут можна будувати розплідники по вирощуванню норки, лисиці, песця, ондатри, шиншили, тхора, єнотовидного собаки, соболя, видри. В Україні ці види хутрових звірів у природних умовах ніколи не мешкали і практично всі вони завезені з більш холодних країв — Канади, Північної Америки, Центральної Європи. «Ще років п’ять тому норку вирощували на півдні України, але тепер там практично цим не займаються — звірок не любить вологості й високої температури. Погодні умови сильно впливають на якість хутра і, відповідно, на вартість шкурки», — зазначає Сергій Коломієць, головний зоотехнік ТОВ «Баришівський звіроплемгосп». Існували на півдні і ферми, які вирощували блакитного песця, але вони зіткнулися з аналогічною проблемою: песець — мешканець Заполяр’я. Тому ряд розплідників, раніше розташованих в Одеській, Миколаївській областях та АРК, перемістили на північ.

«Шиншила в Україну завезена з регіонів з низькими температурами, сильними вітрами і сухим повітрям (наприклад, Німеччина), — доповнює Орест Стахів, власник компанії Chinchilla Real. — У Львівській області майже ідеальні умови для утримання цих звірків, але влітку доводиться забезпечувати кондиціювання повітря (температура утримання повинна бути не вище +11-16 ° С), що призводить до додаткових витрат». Перевага західних регіонів також у тому, що тут розташовані фабрики з виробництва хутряних виробів (досить назвати «Тисменицю»). Супроводжує бізнесу і близькість до кордонів з Польщею Білоруссю, Словаччиною.

Звір звіру ворог

Серед всіх різновидів хутрових звірів найбільшим попитом користується норка — 60% від всіх продажів хутра. Українське поголів’я норки налічує 65 тис. особин, хоча ще п’ять років тому їх було 85 тис. Причина скорочення — зниження попиту на світовому ринку на хутро норки, яку розводять в Україні. Заготівельники стали більше цінувати шкурки зі Скандинавії, довжина ворсу у яких набагато коротша. Вітчизняні ферми поки тільки починають обзаводитися заморськими звірками. Норкою в Україні займається не багато господарств — ферми, розташовані в основному в Чернігівській, Київській (Переяслав-Хмельницький) та Івано-Франківській областях. З’являються вже і підприємства замкнутого циклу, наприклад компанія «Тикаферлюкс» в Івано-Франківську, створена за участю норвезьких інвесторів. Тут розводять тварин, обробляють хутро і шиють вироби.

Лисицю, песця, соболя в Україні вирощують на Рівненщині, але займаються даним напрямком невеликі господарства, розраховані на сотню-іншу особин. Підрахунок поголів’я нутрії та шиншили, яких активно розводять в приватних господарствах, ніхто не веде. «Існує 700-800 шиншилових міні-ферм і приблизно 12 великих (600-1000 особин), — зазначає Орест Стахів. — У нашому господарстві близько трьох сотень шиншил, що за українськими мірками чимало. У Європі ж середньостатистична ферма містить 2 тис. особин».

«Норка харчується морською рибою, тому утримувати цих звірків досить дорого», — каже Ярослав Снилик, ПП «Шиншила України». Шуба з норки носиться довше шиншилової і коштує дорожче, однак розводити шиншил набагато вигідніше. На одну шубу йде від 70 до 150 шкурок маленьких звірків, а кінцева ціна виробу — від 60 тис. грн до $ 100 тис. Утримання одного звірка обходиться приблизно в 16 грн на місяць, адже шиншила, на відміну від норки, може не їсти м’яса.

Висока вартість шиншил, в порівнянні з відносно дешевим утриманням, пояснюється тим, що ці гризуни повільно розмножуються: в середньому самка приносить двох-трьох дитинчат три рази на рік. Для порівняння, ондатра на рік може приносити потомство 4-5 разів по 12-15 дитинчат в посліді, тобто можна отримати до 40 особин.

Не менш вигідно вирощувати кролика-рекса. Це штучно виведена порода, отримана шляхом схрещування кролика з шиншиллой. Шуба з такого хутра коштує понад 10 тис. грн.

Українські реалії

Хутрове звірівництво — бізнес сезонний. Шкурки користуються попитом тільки з вересня по січень, а найбільші витрати на корми припадають на літній період. Тому підприємцям складно обійтися без пільгового або сезонного кредитування, яке частково може здійснюватися в єдиному ланцюгу з переробною галуззю (зокрема, доцільно використовувати закордонний досвід створення кредитних спілок). Ціни на корми зросли більш ніж у три рази, притому що ціни на хутряну сировину збільшилися на 80-90%, тому в структурі собівартості шкурки витрати на прокорм в середньому по господарствах досягають 70%. Крім того, значно погіршилася якість кормів. Скоротилося виробництво субпродуктів на м’ясокомбінатах, так як вони працюють в основному на імпортній сировині, а звірогосподарства збирають субпродукти по крихтах. Ввезення імпортних кормів обкладається досить високою митом, та і якість їх, як правило, залишає бажати кращого. «Близько 20% шкурок господарства реалізують за бартерними схемами, розраховуючись за отримані корми, енергопостачання, обладнання, комунальні послуги тощо. Це значною мірою обмежує можливості господарств в пошуках кращих варіантів закупівель кормів», — вважає Наталія Шоліна, приватний аналітик, експерт ринку хутра.

Відсутність грамотних ветеринарів змушує кожного підприємця вивчати хвороби і проблеми своїх звірків самостійно. Якщо власник ферми займається цією справою 4-5 років, то він знає вже набагато більше будь-якого ветеринара. «Сім’я шиншил складається з чотирьох самок і одного самця. Для здорового потомства важливо, щоб не було кровозмішення — схрещування пар-родичів (до чотирьох поколінь). Тому селекційна робота передбачає співпрацю між фермерськими господарствами — обмін самцями (або їх купівлю) для схрещування. Їздити ж за кордон з цією метою — величезна морока: для того, щоб привезти легально декількох звірків, потрібно зібрати безліч документів, дозволів і висновків, — ділиться досвідом Орест Стахів. — До того ж європейським фермерам значно легше возити шкурки на аукціон у Данію, ніж до нас. У нас перевезти хутро через митницю — проблема».

Ще одна складність — вичинка шкурки. В Україні дуже мало фахівців, які вміють якісно обробляти хутро. «Ми, якщо плануємо продати шкурки за кордон, відправляємо їх на вичинку до Польщі (по $ 5 за шт.). В Україні ми знайшли тільки одного фахівця, і він не завжди справляється з нашими обсягами. Це напрямок для освоєння вважаю дуже перспективним, оскільки схожі технології вичинки застосовуються для всіх дорогих видів хутрових звірків», — зазначає пан Стахів. Поки хутро переробляють підприємства в Харкові, Балті, Краснограді (Харківська обл.), Львові, Одесі, Жмеринці.

Цінне хутро

Основними клієнтами виробників хутра найчастіше виступають приватні підприємці, особливо великі партії скуповують бізнесмени з Росії, Італії, Греції, Туреччини, Іспанії та Німеччини. Незначну частину хутра скуповують вітчизняні хутрові фабрики. «Зазвичай продукцію намагаються реалізувати на біржах, зі складу або ж через хутряні аукціони. Практика світового ринку показує, що саме останні визначають тенденції зміни цін — зростання або спад. В даний час з активно працюючих відомі наступні аукціонні центри: ПАТ «Союзпушнина» (м. Санкт-Петербург), Копенгагенський хутряний центр, Фінський хутровий центр, American Legend (США, Сіетл), Північно-Американський хутровий аукціон (NAFA)», — розповідає Наталія Шоліна. Пан Стахів відзначає, що останні два роки проблем з реалізацією хутра в країні взагалі немає. Величезними партіями скуповує хутро Китай. Він обійшов за обсягами закупівель навіть Росію і Європу.
У Європі захисники тварин періодично проводять масові акції протесту проти магазинів, що торгують хутряними виробами, і людей, які носять одяг з хутра. Слід взяти до уваги, що в таких країнах, як Великобританія, Нідерланди, внаслідок протестів хутрове звірівництво заборонено або регулюється законодавством таким чином, що стає економічно невигідним. Тому в найближчі 3-5 років буде відбуватися перерозподіл ринку.

Досвід підприємців

Орест Стахів, власник компанії Chinchilla Real:
«Легким шиншиловий бізнес назвати ніяк не можна — тварини потребують уваги. У недосвідчених фермерів на перших порах пропадає 20% молодняку. Вартість шиншили залежить від кольору і статі (самки коштують дорожче). Ціна стартує від 300 грн (так дешево продають тільки в зоомагазинах як домашніх улюбленців). Найдорожчі тварини коштують до EUR 3 тис. Традиційні шиншили мають сірий окрас. Однак на фермах вирощують білих (їх закуповують компанії Греції та Італії), бежевих і чорних (популярні в Росії). Дуже рідко розводять біло-рожевих звірків або з фіолетовим відливом. Незважаючи на те що у шиншили саме густий хутро (15 тис. ворсинок на 1 кв. см), вона практично не линяє. Також шиншилу потрібно підгодовувати сухими яблуками, морквою, сіном, плодами шипшини. Всього на харчування однієї тварини йде 10-16 грн на місяць. Рентабельність бізнесу може досягати 300 %».

Павло Брянський, власник приватного розплідника з розведення норки і тхора (Чернігівська обл.):
«Розводити норку не складніше, ніж кроликів, нутрій, курей. Коли тільки починав освоювати цей бізнес, намагався годувати тварин відходами від птахівництва. Але такий корм не зовсім підходив, в результаті я отримував хутро низької якості. Тож невдовзі перевів звірків на живий корм (лабораторні миші), це менш витратно і до того ж у мене відразу зникли всі проблеми. Почав бізнес я з тридцяти самок і трьох самців, протягом року поголів’я зросло до 120 особин. У середньому одна самка в рік приносить 4-5 дитинчат. В Україні шкурка норки коштує від 300 грн. Якщо хутро якісне, то можна спробувати вийти на західний хутровий ринок — там за шкірку платять від EUR 35-50. Хоча, слід зазначити, хутро з пострадянських країн, як правило, програє за якістю західним аналогам і оцінюється на 30-40% нижче».

Ярослав Снилик, власник ПП «Шиншила України»:
«Люди, у яких є вільна житлоплоща, можуть успішно займатися розведенням шиншил. Ферми розміщуються буквально на 50 кв. м. Я стояв біля витоків цього бізнесу в Україні і можу сказати, що це «справа домогосподарок», тобто людей, які можуть заробляти прямо у себе вдома. Одна сім’я звірків з племінної картою і родоводу коштує від 2 тис. грн — це і є стартовий капітал. Починати з великої кількості звірків небажано, оскільки потрібно набути досвіду догляду за шиншилами. Купують хутро в основному для VIP-клієнтів. Люди, які їх обслуговують, самі нас шукають, тому ми не потребуємо реклами. Приватні підприємці інвестують у свій розвиток за допомогою доходу або банківських кредитів».

Сергій Коломієць, головний зоотехнік ТОВ «Баришівський звіроплемгосп» (розведення норки):
«Щоб організувати невелику ферму, потрібно закупити 1 тис. норок. Для цього знадобиться близько EUR 500 тис. Інвестиції потрібні, щоб обладнати кормоцех, клітини, купити самок. На жаль, оскільки норкоферми в Україні — рідкість, корм для цього хутрового звіра ніхто не виробляє. Він складається з 10 інгредієнтів, які потрібно закупити, перемолоти, змішати і зберігати в замороженому вигляді. Я один час працював у Данії. Там існує 2 тис. ферм норки, а у нас — не більше десятка. При цьому багато датських фермерів одночасно володіють великими фабриками з виробництва корму.

Особливість бізнесу в тому, що норка — дуже складний звірок, вона раз на рік дає потомство. Одна самка може дати до 12 дитинчат, але 10% самок не дають потомства взагалі, плюс завжди існують втрати. Орієнтовна рентабельність бізнесу — близько 50%, але все залежить від цін на хутро на аукціоні.

Характерно, що всі знайомі данці-інвестори навідріз відмовилися працювати в Україні, оскільки у нас «дикі» закони. Складнощів багато: починаючи з покупки ділянки, оскільки ніхто не захоче будувати ферму на чужій землі, і закінчуючи бюрократичною тяганиною. А сама галузь дуже енергоємна і вимагає багато витрат. Тому вкладати гроші в чужу землю ніхто не захоче».

Шкурки з молотка

У Європі найбільший постачальник норки — Данія. До речі, найкращою вважається саме скандинавська норка. Вирощують цього звірка також у Росії, Україні, Білорусі, Швеції, Нідерландах і країнах Балтії. А от в Італії та Греції, знаменитих своїм виробництвом шуб, звірівництво взагалі відсутнє. Їх хутряні фабрики закуповують сировину на хутряних аукціонах, звірофермах. В Америці хутра виробляють у США і Канаді, а в Азії основний виробник — Китай. Піднебесна, до речі, і у виробництві шуб попереду планети всієї (тут знаходиться велика частина хутряних фабрик).

Аукціон — самий легкий і зручний спосіб отримання якісного хутра. Адже перед тим, як відправити товар на торги, його ретельно сортують за розміром, якістю, кольором та іншими параметрами, причому використовують власну систему правил. Продукції з різною якістю обов’язково присвоюється власна назва, прикріплюються відповідні ярлики. Їх виробник повинен вшивати в шуби, проте часто цього не відбувається. Можна купувати хутро на фермі, де займаються розведенням хутрових звірків. Це більш дешевий шлях, але у нього є і свої незручності. Головна проблема в тому, що хутро з фабрики не сортуються. Також можна купувати хутряні шкурки у фірм, які займаються продажем хутра. Позитивні сторони цієї співпраці в тому, що досить багатий асортимент можна підтримувати протягом усього року, але ціна такого хутра досить висока.



Создан 12 ноя 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
«Автошкола Константа ГС» на Яндекс.Картах
Пользовательского поиска
AVTOINDEX.COM Автомагазин Автогарант
Просмотреть Автошкола Константа-ГС на карте большего размера

автоматический обменный пункт производит обмен Webmoney и E-Gold


Пожалуйста выберите электронные деньги для обмена:

Отдаете:
Получаете:

www.superchange.ru

Всеукраїнський сайт безкоштовної реклами белый каталог сайтов Автомобили - каталог сайтов фирм и компаний, Киев
ERA.COM.UA
интернет портал
Размещено на Start.Crimea.UA Украинский портАл МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Directrix.ru - рейтинг, каталог сайтов AVTOINDEX.COM Автомобили - каталог сайтов фирм и компаний, Киев - Каталог компаний, фирм и веб-сайтов Украины, Киев. Добавить сайт в каталог Автошколы, Автомобили, Киев. Каталог сайтов femina.com.ua Украинский портАл Автошкола Спойлер Сайты недвижимости. Каталог недвижимости Бест Риэлти. Добавить сайт, ссылку, ресурс, URL. Обмен ссылками Аренда квартиры в Киеве Агентство недвижимости в Киеве Kiev apartments for rent Снять квартиру в Киеве. Сдам квартиру в Киеве. Долгосрочная аренда квартир Киев. Договор аренды, типовой образец. Квартиры в Киеве посуточно Гостиницы Киева белый каталог сайтов - рейтинг Каталог лучших сайтов, добавить свой сайт. только интересные сайты! > Украинский каталог сайтов Каталог сайтов OpenLinks.RU Украина онлайнСамый большой каталог сайтовАвтошкола Спойлер в Киеве ДДО Украины Каталог сайтов на http://www.globalmarket.com.ua/
Каталог сайтов GOOGLEРабота и бизнес в Интернете с компанией ФИНАНСОВАЯ ЛИНИЯAutoMotoTruck - легковые авто, грузовые, специальные средства передвижения, а также авиа, водная и железнодорожная техника AVTOINDEX.COMКаталог компаний и предприятий УкраиныКаталог компаний Украины КОНСТАНТА-ГС, АВТОШКОЛА, ООО