Райполе

 
 

Райполе

Фермерське господарство



Село Райполе заснувалося на землях поміщика Парафієвського, який проживав на хуторі Липчине за 5 кілометрів від теперішнього села.
У дев’яностих роках дев’ятнадцятого століття частину його землі купило Старо-Підгороднянське товариство по 91 карбованцю за десятину. Другу частину землі придбали у Дзюби в 1901 році.
Плату за землю збирали з селян, які жили дуже бідно і тому систематично платити були не в змозі. За несистематичну оплату боргу росла пеня. Заплатити пеню товариства не могли.
Це примусило їх здати ці землі в оренду багатим селянам на 12 років з умовою, що ті сплатять за них пеню. Землі були розкидані на далекій віддалі, і важко було охопити обробітком усю територію. Частина землі заросла густими та високими травами.
Через це частина землі перетворилася з орної на толоку, де понад три роки випасали худобу. Так було приблизно до 1907 року. Потім ці землі знову розділили між селянами. Користувалися селяни ними до 1917 року. Потім платили за землю по 41 карбованцю за 2 десятини на рік. З 1919 року частина селян почала переселятися з села Стара-Підгородня в теперішнє село Райполе.
Так почало засновуватись село Райполе. В 1921 році землі, які лежали навколо села були націоналізовані у заможних господарів: Головченка, Цибулька, Лійки. З цих земель був утворений державний земельний фонд, куди й почали переселяти людей з різних малоземельних місць.
На хуторі Ключик поселилися люди з села Олександрівки Веселівської сільської ради Межівського району(Маловічко Савелій Сидорович). На хутір Шевченко приїхали люди з Полтавської області.
На території Колони-Межової жив поміщик Барнашов, який мав кріпаків. У кінці дев’ятнадцятого століття (приблизно в 1888-85 рр) він продав ці землі німцям, які приїхали сюди гарбами з міста Генічеська.
Першими переселилися в село Райполе Кутній Пилип, Радченко Яків, Тищенко Федір, Улько Євген, Дзюба Никифор. Першу зиму зимувало 12 сімей. Основна частина селян переселилася в 1920 році. Земля на садиби розподілялась за жеребками.
Новому селу дали назву Райполе, тому що це було дійсно для селян раєм. Коли вони жили в селі Стара Підгородня, поля були розміщені від села за десятки кілометрів. У Райполі поля зразу ж за селом. Тому селяни й назвали своє село Райполем.
Питання про назву вирішувалось на сходці всього села. Під час організації села утворилось п’ять вулиць, яким було дано назви: «П’ятихатки», тому що вона далеко від центру, наступна вулиця напроти кладовища - «Кладбищенська», третя напроти ставка –«Озерна», четверта –«Агрономічна», п’ята, де поселилися пізніше –«Новоселівка».
Спочатку село Райполе належало до Старопідгороднянської волості. Організована сільська рада в Райполі була в 1920 році. Першим головою сільської ради був Братусь Сафроній Улянович, секретарем Коріненко Федір Трохимович, другим головою був Радченко Сидір Олександрович, секретарем –Кутній Тимофій Пилипович.
Свого приміщення сільська рада не мала і розміщалась спочатку по селянських хатах. Вона знаходилась у хаті Омельченка Йосипа Тарасовича, потім в Олексенка Федора Архиповича та інших.
У 1921 році в селі побудували народною будовою школу, яка розміщалась там, де пізніше була колгоспна електростанція. Це була початкова школа з двох класних кімнат. До цього школа була розміщена в сараї Дрегваля Якова.
Першим учителем у селі був Білий, потім Чорняк Федір Романович. У цій же школі було відведене приміщення і для сільської ради.
У 1924 році сільська рада переїхала в Колону-Межову, де й знаходилася до 1927 року.
У 1927 році за рахунок державних коштів у селі почали будувати нову школу. У 1929 році почалося заняття в новому приміщенні, а в старому в приміщенні початкової школи відкрили клуб, де він знаходився до 1930 року. 1930 року клуб зробили з церкви.
Восени 1929 року в селі почалася колективізація.
Було проведено розкуркулення, під яке потрапили Панченко, Чорняк, Шевченко, Косенко. В будинку Косенка розмістилася сільська рада, в Панченка - школа , в Шевченка – магазин.
На початку 1929 року на території сільської ради в хуторі Шевченко був організований колгосп «Нове життя», куди входило 12 одноосібних господарств. А на осінь 1929 року до колгоспу вступили всі селяни хутора. У 1930 році весь колгосп перейшов на устав комуни. Комуна існувала до 1933 року, а потім знову перейшли на устав артілі. Утворився колгосп імені Воровського.
У період Другої світової війни колгосп імені Воровського евакуювався у Волгоградську область. Весь сільськогосподарський інвентар був зданий у колгосп «Райполе». В самому селі Райполе був організований колгосп у кінці 1929 року і названий « Райполе». На початку 1930 року до колгоспу вступили майже всі одноосібні господарства.
На хуторі Ключик був організований колгосп імені Ворошилова в 1931 році. В 1932 році цей колгосп з’єднався з колгоспом «Райполе». На території Колони-Межової в 1930 році був організований колгосп, який називався «Роте Фане».
У 1943 році колгосп ім.. Воровського повернувся з евакуації і влився в колгосп «Райполе» Після війни колгосп «Роте Фане» перейменувався на колгосп імені Кошового. У 1951 році колгосп імені Кошового злився з «Рай- полем», і утворився один колгосп імені Кошового.
В 1955 році Райпільську сільську раду злили з Новопідгороднянською в одну Райпільську сільську раду.
В період з 1921 року по 1925 рік всього коней було 10 пар на село. Обробляли землю, в основному, коровами. А вже з 1925 року по 1930 рік більшість селян мали коней. Лише дворів двадцять коней не мали. По одному коневі було дворів вісімдесят, близько шістдесяти дворів мали по двоє коней. На хуторі Ключик усі господарства мали по одному коневі.
На хуторі Шевченко дворів двадцять мали по одному коневі, а десять дворів були зовсім без коней. Для обробітку землі селяни об’єднувались по два - три господарства, бо самотужки обробляти землю було неможливо.
Не всі господарства мали й сільськогосподарський інвентар. Сівалок на все село було штук 40, косарок -50. Залізних борін в селі не було. Молотарок було дві. Більшість селян молотили котками. Змінилося життя за часів колгоспного ладу. Покращився їх добробут. Тепер колгоспні господарства стали заможними. З року в рік зростала матеріальна база колгоспу «Кошового».
Загальний баланс колгоспу зріс. Якщо в 1951 році баланс дорівнював 1618585 крб. то в 1957 році він дорівнював 5477536 крб. Грошовий доход колгоспу в 1951 році дорівнював 1233315 крб., то в 1965 році дорівнює в старій валюті.
Зростала з року в рік і врожайність на полях району. Валовий збір зерна в 1951 році дорівнював 26539 ц.
Колгосп мав тваринницьку ферму, поголів’я якої також весь час зростало. Кількість корів зросла від 273 в 1951 році до 461 в 1957 році, свиней від 618 штук до 1347 штук, овець від 780 штук до 1373 штук.
Ферми в колгоспі були в хорошому стані. Чисті й теплі приміщення, гарний догляд давали можливість збільшувати кількість продуктів тваринництва. Наприклад, зріс удій молока від 6600 л. в 1954 році на 100 га угідь до 15200 л. в 1957 році.
Ферми були електрифіковані, встановлені водопійки для худоби. В приміщення свиноферми розміщувалося 2347 голів свиней.
У зв’язку із збільшенням урожайності та одержаних продуктів від тваринництва, зростав ї добробут колгоспників. Вони більше одержували хліба і грошей на трудодень. Якщо в 1951 році колгоспники одержали по 2 крб.50 коп. грошей і 1 кг.250 гр зерна, то в 1956 році вони одержали по 12 крб грошей на трудодень і по 2кг.хліба.
Колгосп мав велику птахоферму, яка розміщувалася біля берега ставка і 4400 штук різної птиці.
Тепер колгосп мав більше машин, ніж у 1951 році ( було лише дві машини). Для збереження автомашин побудовали новий гараж.
Правління колгоспу «Кошового» розміщувалося в новому, красивому, приміщенні.
Зростав і культурний рівень села. Село радіофіковане, електрифіковане.
В будинку культури кожного дня демонструвалося кіно. В центрі села навколо будинку культури насаджено парк.
Збудований пам’ятник воїнам, які віддали своє життя в період Другої світоовї війни.
Економічний розвиток нашого села зростав Скільки нових сільськогосподарських будівель було споруджено в «тваринницькому містечку», що розмістилось за селом. Збудовано й механізовано новий корівник на 2500 голів корів. Тут застосовують електродоїння, проведено водопровід. Збудовано новий свинарник на 2100 голів, приміщення для телят. Влітку велика рогата худоба перебуває в літніх таборах,знаходяться вони на пасовищах в степу.
Збудовано також новий пташник. За ставком розкинулось подвір’я тракторної бригади. У тракторному господарстві налічувалося 24 трактори,16 комбайнів, з яких 6 кукурудзозбиральних ,22 сівалки,23 культиватори.
У приміщенні тракторної бригади є механічний цех, кухня, кімната відпочинку. Збудовано новий гараж, в якому є 14 автомашин «ГАЗ-51», «ЗІС-150».
Споруджено в селі пожежне депо. На току, що розкинувся за селом, збудовано нові кукурудзосховища.
Рівними вулицями виструнчились садиби райпільців. І тепер рідко де зустрінеш будинок під солом’яною покрівлею. Село потопає в зелені садів. Вечорами жителям села є де відпочити. З вікон клубу ллється яскраве світло та мелодія танцю. Цей клуб збудовано у 1960 році. Для будівництва клубу було асигновано 50000 карбованців. У будинку культури є зал для глядачів, фойє, бібліотека, діють гуртки художньої самодіяльності. В селі є також кілька магазинів.
Діти навчаються в новій ,світлій школі. Під час Другої світової війни приміщення було зруйновано, але в останні роки відбудували. На відбудову школи витрачено 5200 крб. В новій школі просторі класні кімнати, обладнано бібліотеку,фізичний та хімічний кабінети. В школі парове опалення. Біля школи росте великий фруктовий сад. Його доглядають школярі.
У післявоєнні роки головою колгоспу ім.Кошового працював Юрченко Василь Григорович. Дуже тяжко було в ті повоєнні роки, але з часом наше село відбудовувалося.
За правління Василя Григоровича господарство стало заможним, матеріальна база зміцніла.
Були побудовані ферми для корів, свиней, овець, пташник, гараж для автомашин, пожежне депо, нова контора, клуб,а також відбудовано школу.
На зміну Юрченку В.Г. прийшов працювати головою колгоспу Дорош Микола Кузьмич, а парторгом Яцура Віталій Григорович.
Наше рідне село Рай поле є центром сільської ради. Воно розміщене за 10 км. на схід від районного центру і залізничної станції Межова. За 2 км. на південь від села знаходиться автотраса Дніпропетровськ-Донецьк. Паралельно автотрасі, метрів за 30, знаходиться залізна колія. Це є великою зручністю для жителів нашого села.
Сільській раді підпорядковані села: Колона Межова, Сухарева
Балка, Райполе, Новопідгородне, Новоолександрівка, Мар'ївка, Краснознам'янка.
В боротьбі проти нацистів брали участь 242 жителі села, з них 134 загинули смертю хоробрих, 50 – відзначені урядовими нагородами. В 1956 році був збудований пам’ятник на честь воїнів-односельців, загиблих в роки війни.
З 60 по 70- ті роки головою сільської ради працювала Кошарна Віра Іллівна, секретарем – Сачура Надія Антонівна.
Територія нашого населеного пункту складає 12236,30 га. Населення -1946 осіб. 1976 року в селі збудована нова двохповерхова школа, загальною площею 1999 кв.м. Першим директором цієї школи був Стрільчук Анатолій Іванович. Проектна місткість школи – 320 учнів.
У 80- роках головою колгоспу працював Крохмальний Іван Іванович, парторгом – Басараб Степан Григорович. В ці роки в країні відбувалась перебудова. За правління Крохмального І.І. в селі збудовано 85 житлових будинків, новий двохповерховий дитсадок, відремонтовано сільську баню, розбудований колгоспний тік. Також пройшла реконструкція всіх корпусів
Гарне та красиве наше село у всі пори року. Вулиці рівні, широкі, а головне те, що всі вони з асфальтованим покриттям.
Після реформування колгоспів на території села утворились спочатку товариства з обмеженою відповідальністю, а згодом і фермерські господарства.
На території сільської ради знаходяться:
ФГ «лада Агро» - директор Сипченко Сергій Вікторович;
СТОВ «Росток» - директор Кочубей Ярослав Володимирович;
СТОВ «Вектор-Х» - директор Ракітіна Людмила Вікторівна;
СФГ «Макара» - голова Макара Роман Іванович;
СФГ«Урожай» - голова Канівець Анатолій Миколайович.
З 2003 року по 2004 рік село наше стало газифікованим. У школі газове опалення, працює комп’ютерний клас, в якому знадяться 15 комп’ютерів, 5 комп’ютерів, підключені до мережі Інтернет. Під керівництвом директора школи Мельникової Олени Федорівни у школі працює творчий, досвідчений колектив, який налічує 19 педагогів. Серед низ 3 відмінники освіти України,7 мають вищу категорію. Школа є навчально-виховним центром, у якому створені прекрасні умови для навчання та виховання підростаючого покоління.
В центрі села збудоване велике, красиве двохповерхове приміщення.
В ньому розмістилися: на першому поверсі – фельдшерсько-акушерський пункт, а також сільська бібліотека, відділення зв’язку. На другому поверсі розташовані кабінети бухгалтерії ФГ «Лада Агро» та ветеринарної медицини.
На території села Сухарева Балка функціонує приватна олійниця під керівництвом двох братів - Олексія та Віталія Радченків. Соняшникова олія з цього підприємства славиться на весь район.
Старе приміщення магазину перебудували під храм. Богослужіння там відвідують віруючі люди нашого села.
Село наше - це наше коріння, наша Берегиня, яка не дає згаснути земному вогнищу роду нашого.

Історичні пам’ятники :Братська могила с.Райполе
Стела «Скорботна мати»
Меморіальний комплекс у с.Новопідгородне.
Видатні особистості:
Бондарчук Володимир Григорович – колишній перший заступник голови Дніпропетровської обласної ради, нині депутат обласної ради;
Харламов Віктор Георгійович - депутат ІІ скликання Верховної ради України;
Овчаров Валерій Іванович – декан історичного факультету Дніпропетровського хіміко-технологічного університету.



2. Центральний населений пункт
Райполе:
Територія – 201,8 га
Населення – 669 осіб
Домогосподарств – 315

3. Населенні пункти:
с. Колона - Межова
Територія – 103,9 га
Населення – 235 осіб
Домогосподарств - 115

с. Сухарева Балка
Територія – 18,0 га
Населення – 26 осіб
Домогосподарств - 18

с. Новопідгородне
Територія – 264,1 га
Населення – 759 осіб
Домогосподарств - 413

с. Новоолександрівка
Територія – 13,7 га
Населення – 0 осіб
Домогосподарств -0

с. Мар’ївка
Територія – 24,2 га
Населення – 3 осіб
Домогосподарств - 1

с. Краснознам’янка
Територія – 33,3 га
Населення – 0 осіб
Домогосподарств - 0

4. Житлово-комунальне господарство
Опалення (газ) село Райполе - 300 абонентів
село Сухарева Балка- 17 абонентів
село Новопідгородне – 130 абонентів

Водопостачання і відведення - немає. Громадські криниці з питною водою

5. Заклади соціально-культурної сфери
5.1. Освітні заклади

№ з/п

Назва

Адреса

Керівник

Телефон

1

Районний комунальний заклад освіти "Райпільська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів"

с. Райполе
вул. Центральна, 1-А

Мельникова Олена Федорівна

96-6-22

2

Районний комунальний заклад освіти "Новопідгороднянська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів"

с. Новопідгородне
вул. Леніна, 25

Міщенко Ольга Степанівна

96-3-47

3

Сільський комунальний дитячий навчальний заклад освіти Райпільський дитячий садок "Пролісок"

с. Райполе
вул. Пушкіна, 21

Перепьолкіна Людмила
Михайлівна

96-5-35

4

Сільський комунальний дитячий навчальний заклад освіти Новопідгороднянський дитячий садок "Сонечко"

с. Новопідгородне
вул. Т.Шевченка, 24-А

Ротко Наталія Іванівна

0669723899



5.2. Заклади охорони здоров’я

№ з/п

Назва

Адреса

Керівник

Телефон

0 (5630)

1

Сільський комунальний заклад охорони здоров’я "Райпільський фельдшерський пункт"

с. Райполе
вул. Котовського, 34

Галкіна Любов

96-6-73

2

Сільський комунальний заклад охорони здоров’я "Новопідгороднянська лікарняна амбулаторія загальної практики сімейної медицини"

с.Новопідгородне
вул. Леніна, 26-А

Халимендик Володимир Антонович

96-3-33

5.4. Культурні заклади

№ з/п

Назва

Адреса

Керівник

Телефон

1

Сільський комунальний заклад культури "Райпільський будинок культури"

с.Райполе
вул. Котовського, 36

Кошарна Ольга Петрівна

 

2

"Сільський комунальний заклад культури "Новопідгороднянський
клуб"

с.Новопідгородне
вул. Леніна, 28-А

Литвиненко Надія Іванівна

 

3

Сільський комунальний заклад культури "Райпільська бібліотека"

с.Райполе
вул. Котовського, 34

Жук Любов Миколаївна

 

4

Сільський комунальний заклад культури "Новопідгороднянська бібліотека"

с.Новопідгородне
вул. Леніна, 28-А

Туєва Ірина
Василівна

 


5.5. Найбільші підприємства

№ з/п

Назва

Адреса

Керівник

Телефон

1

ФГ "Лада-Агро"

с.Райполе
вул. Котовського, 34

Сипченко Сергій Вікторович

0505930523

2

СТОВ "Росток"

с.Райполе
вул. Пушкіна,78

Кочубей Ярослав Володимирович

0500509245

3

ТОВ "Вектор-Х"

с. Новопідгородне
вул. Леніна , 33

Ракітіна Людмила Вікторівна

0660188166

4

ФГ "Макара"

с. Райполе
вул. Леніна, 7

Макара Роман Іванович

0506064459

5

ФГ "Урожай"

с. Новопідгородне
вул. Леніна, 41

Канівець Анатолій Миколайович

0993293415


6. Бюджет сільської ради по видатках і доходах:
за 2010 рік: видатки - 1054040.77 доходи - 1002966.95
за 2011 рік: видатки - 1034.315 доходи - 836.194
за 2012 рік: видатки - 987.963 доходи - 1020.363
за 2013 рік: видатки - 1260.592 доходи - 1162.944
за 2014 рік: видатки - 1666.119 доходи - 1221.056
за 2015 рік: видатки - 1487.163 доходи - 1473.653

7. Участь в обласному, державному та міжнародному проектах, конкурсах - не приймали.

Район организации: РАЙПОЛЕ

Адрес организации: ДНIПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ.,МЕЖЕВСЬКИЙ Р-Н,С. РАЙПОЛЕ

СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО "КАНІВЕЦЬ"

Район организации: РАЙПОЛЕ

Адрес организации: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МЕЖЕВСЬКИЙ Р-Н, С.РАЙПОЛЕ

ГОСПРОЗРАХУНКОВИЙ ВІДОСОБЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ "НАТАЛКА" УКРАЇНСЬКОГО СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА

Район организации: РАЙПОЛЕ

Адрес организации: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МЕЖЕВСЬКИЙ Р-Н, С.РАЙПОЛЕ

СIЛЬСЬКЕ СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО "РАЙПIЛЬСЬКЕ"

Район организации: РАЙПОЛЕ

Адрес организации: ДНIПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МЕЖЕВСЬКИЙ Р-Н, С.РАЙПОЛЕ

РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-ДИМИТРІЇВСЬКОЇ ПАРАФІЇ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОС.ЦЕРКВИ

Район организации: РАЙПОЛЕ

Адрес организации: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МЕЖЕВСЬКИЙ Р-Н, С.РАЙПОЛЕ ВУЛ. ГОГОЛЯ БУД. 42

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕДЕМ"

Район организации: РАЙПОЛЕ

Адрес организации: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МЕЖЕВСЬКИЙ Р-Н, С.РАЙПОЛЕ

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАЙПОЛЕ"

Район организации: РАЙПОЛЕ

Адрес организации: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МЕЖЕВСЬКИЙ Р-Н, С.РАЙПОЛЕ

РАЙПОЛЬСЬКИЙ СІЛЬСЬКИЙ КОМУНАЛЬНИЙ ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ "ПРОЛІСОК"

Район организации: РАЙПОЛЕ

Адрес организации: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МЕЖЕВСЬКИЙ Р-Н, С.РАЙПОЛЕ ВУЛ. ПУШКІНА БУД. 23

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТІКАН"

Район организации: РАЙПОЛЕ

Адрес организации: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., СОФІЇВСЬКИЙ Р-Н, С.РАЙПОЛЕ ВУЛ. САДОВА БУД. 1А

СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ )ГОСПОДАРСТВО "МАКАРА"

Район организации: РАЙПОЛЕ

Адрес организации: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МЕЖІВСЬКИЙ Р-Н, С.РАЙПОЛЕ

ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ЛАДА АГРО"

Район организации: РАЙПОЛЕ

Адрес организации: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МЕЖІВСЬКИЙ Р-Н, С.РАЙПОЛЕ ВУЛ. КОТОВСЬКОГО БУД. 34

РАЙПОЛЬСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Район организации: РАЙПОЛЕ

Адрес организации: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МЕЖІВСЬКИЙ Р-Н, С.РАЙПОЛЕ ВУЛ. КОТОВСЬКОГО БУД. 35

РАЙПОЛЬСЬКА СІЛЬСЬКА ТЕРИТОРІАЛЬНА ВИБОРЧА КОМІСІЯ

Район организации: РАЙПОЛЕ

Адрес организации: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МЕЖІВСЬКИЙ Р-Н, С.РАЙПОЛЕ ВУЛ. КОТОВСЬКОГО БУД. 35

РАЙОННИЙ КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ "РАЙПІЛЬСЬКА СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ"

Район организации: РАЙПОЛЕ

Адрес организации: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МЕЖІВСЬКИЙ Р-Н, С.РАЙПОЛЕ ВУЛ. ЦЕНТРАЛЬНА БУД. 1

 

Традицією нашого закладу є участь у Міжнародній виставці " Сучасні заклади освіти".

У цьому році була відправлена робота на тему " Конкурентоспроможний учитель", яка виборола срібну медаль та диплом. Пропоную вам перечитати дану роботу

Невеличка школа в Межівському районі Дніпропетровської області.

Вона - освітній і культурний центр села , середовище розвитку особистості. Це вона поєднала в свої інтереси інтереси самої школи, сільського соціуму та держави.

Кожен рік , який ви працюєте в школі, повинен збагачувати вашу технологічну лабораторію праці

В. Сухомлинський

Я – вчитель. Я багато років працюю в цій школі. Люблю пустотливу дітвору, цей неспокійний галасливий вулик, веселі дзвінки на урок, гомінкі шкільні коридори, перевірку зошитів, контрольні роботи , уроки мови та літератури. Намагаюсь , щоб мої уроки були цікаві, запам’ятовувались учням надовго.

А ще люблю працювати з педагогами, своїми колегами , бо я ще і заступник директора з навчально – виховної роботи. Люблю методичні посиденьки, семінари – тренінги, конкурси,інтелектуальні ігри, методичні тижні тощо. Ця робота захоплює мене. Я пишаюсь тим , що я – вчитель. Протягом 30 років намагалась працювати натхненно , творчо.

Але одного разу задумалась , прочитавши таке : « Основне завдання сучасної педагогічної освіти – виховання конкурентоспроможного вчителя». В іншому педагогічному журналі написане майже аналогічне : « Основне завдання педагогічної освіти – формування та розвиток у структурі особистості вчителя конкурентоспроможності як системотвірної ознаки фахової компетентності». Отже , сучасній школі потрібен конкурентоспроможний вчитель.

Який він , конкурентоспроможний вчитель ?

Заглянула до словника і прочитала : « Конкурентноспроможність визначається як стійка особистісна властивість свідомо і творчо реалізувати професійну компетентність за достатнього рівня володіння необхідними знаннями , вміннями та особистісними характеристиками».Написала слово « КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ» і задумалась , які ж риси притаманні конкурентоспроможному вчителю.

Ось що з того вийшло:

К – креативність

О - оптимальність

Далеко не кожний стане вченим , письменником , артистом , далеко не кожному призначено винайти порох, але майстром у своїй справі повинен стати кожний В. Сухомлинський

Н – нестандартність

К – конкурентоспроможність

У – уміння взяти на себе ініціативу

Р – реалізація задуманого

Е – ентузіазм

Н – новаторство

Т – творчість

О – об’єктивність

С – самореалізація

П – перфекціонізм

Р - рух вперед

О – особистісний підхід до учнів

М – моніторингові дослідження

О - оптимізм

Ж – життєвий тонус

Н - новизна

І – інтелект, інновації, ініціативність

С - саморозвиток

Т – толерантність

Ь

А ще прочитала , що за висновками вчених ,фахівців , практиків , батьків і учнів сьогодні конкурентоспроможним вчителем може бути такий , який :

- не просто дає міцні знання, але і вчить застосовувати ці знання на практиці;

- здатний до формування у вихованців належного рівня соціальної зрілості, життєтворчості, до створення умов для розкриття потенціалу самопізнання, саморегуляції, інтеграції до соціокультурного простору, здатного виконувати роль т’ютора – тієї людини, що забезпечує педагогічний супровід;

- не тільки передає учням знання та вміння, це передусім той, у кого дитина, як у батька й матері , вчиться жити;

- забезпечує наступність навчання і виховання, бо саме наступність є ефективним засобом досягнення кінцевої мети виховання;

- піклується про здоров’я своїх вихованців, використовує в своїй роботі здоров’язберігаючі технології;

- створює комфортні умови під час навчального процесу, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність;

- забезпечує особистісноорієнтований підхід у навчанні й вихованні та можливість розкриття здібностей кожної дитини;

- готує учнів до повноцінного життя у європейському просторі;

- здатний до щоденного самовдосконалення;

- здатний до розробки навчальних та соціально-значущих програм;

дослідник і наставник;

- повинен займати активну громадську позицію, щоб бути справжнім прикладом для вихованців.

Зараз всім зрозуміло , що в сучасних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень). Це людина, „яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники”.

«Від творчого вчителя – до творчого учня» - така цільова установка науково- методичної роботи нашого навчального закладу.

Наша школа працює над науково - методичною проблемою: « Розвиток творчих здібностей

школярів через застосування інноваційних педагогічних технологій засобами компетентнісного підходу». Поглиблена робота над проблемою дає імпульс для інноваційного розвитку школи і творчого потенціалу педколективу і кожного вчителя.

Саме нам, педагогам ,належить вирішити найсерйознішу проблему – забезпечити творчий розвиток кожної особистості.

Учитель сучасної школи повинен не просто вчити чи виховувати, він повинен формувати духовно інтелектуальну творчу особистість , адаптовану до сучасних вимог, різнобічно розвинену, соціально зрілу, яка успішно засвоює ціннісно нормативний досвід поколінь виробляючи свій власний досвід діяльності творчості , спілкування.

Ефективність методичної роботи залежить від багатьох факторів, та найважливіші

серед них – професійна компетентність, організаторський талант, загострене почуття нового,високий творчий потенціал адміністрації школи. Ефективною формою підвищення професійної майстерності вчителів, вивчення і впровадження досягнень науки і передового досвіду є в школі педагогічна рада.

Адміністрація школи ретельно готується та проводить такі інноваційні форми педагогічних рад, як :

- педрада – проблемний стіл;

- педрада – захист інновацій;

- педрада – методичний день;

- педрада – діалог ;

- педрада – естафета та інші.

Найбільш ефективною формою проведення засідання педагогічної ради є у нашій школі ділова гра. Директор школи має високий професійний рівень, володіє системним мисленням , здатністю до активного ділового спілкування, уміє критично оцінювати набутий досвід ,аналізувати власні можливості , постійно поповнює свої знання і тому йому легко творчо модифікувати гру з допомогою продуманого добору різних ролей. Найчастіше в педагогічному колективі розігруються такі ролі : генератор ідей, аналітик , прогнозист, експерт , останнім часом менеджер. Процес підготовки кожного засідання стимулює самоосвітню роботу вчителів, сприяє поглибленню науково-теоретичних знань, спонукає до творчих пошуків.

Досвідчений творчий керівник школи дуже добре розуміє , що відповідно до нових вимог школа повинна співпрацювати з різними установами села, району. Тому на базі мікрорайону школи було створено соціально – педагогічний комплекс, як нова форма виховання школярів.

Метою діяльності соціально – педагогічного комплексу стало :

** забезпечення кожному учневі можливості гідного і повноцінного життя в суспільстві. А вся виховна система СПК зорієнтована на особистість як відправний компонент і кінцевий результат;

** активна життєва позиція особистості;

** соціальна активність , моральні цінності

Адміністрація нашої школи розуміє, що конкурентоспроможний вчитель – нова проблема сучасної школи. Зараз школі потрібен такий вчитель , який би виконував свою роботу дуже професійно. Учителю потрібні нові , відповідні до потреб часу , вміння й навички. Тому адміністрація знайшла таких вчителів . Саме вони є основними «героями» методичних тижнів і методичних днів.

Прагнучи до удосконалення методичної роботи і посилення її впливу на ріст творчого потенціалу кожного вчителя у школі кожного року проводиться методичний тиждень( додаток 1).

Протягом тижня вчителі школи демонструють свої вміння , діляться своїми здобутками. В програмі методичного тижня є такі заходи :

· педагогічний конгрес « Застосування комп’ютерних технологій в навчально – виховному процесі»;

· естафета педагогічних знахідок;

· серія відкритих уроків і заходів , проведених вчителями вищої кваліфікаційної категорії та вчителями , які мають педагогічні звання або є відмінниками освіти України;

· захист творчого порт фоліо тощо

Ми добре розуміємо , що у наш час на перший план виходить уже не старання чи виконавча дисципліна , а вміння аналізувати і прогнозувати , правильно оцінювати свої можливості і бути комунікабельним, ризикувати і не боятися нового , бути оптимістом і вміти не лише вибирати , але і відмовлятися від застарілого , традиційного. Такі вміння кращі вчителі нашої школи демонструють під час проведення методичного дня( додаток 2)

Конкурентоспроможний вчитель правильно будує міркування, свідомо управляє процесом мислення , упереджує виникнення логічних помилок, вміє знаходити їх і виправляти , вміє

конструктивно взаємодіяти з учнями, має грамотне мовлення , розвинені організаторські вміння та професійно значущі якості : динамізм , магнетизм , емоційна стійкість. Саме з допомогою та активною участю таких вчителів адміністрації школи легко проводити різноманітні інтерактивні тренінги, заняття, вправи.

Слова В.О.Сухомлинського: «пробудити вВикористання таких форм роботи допомагає нам реалізувати мудру пораду учителів інтерес до пошуку, до аналізу

власної роботи» та стимулює творчу активність педагогів, формує нове педагогічне

мислення. Творчо працюючі вчителі випускають власні методичні листи, в яких узагальнюють досвід роботи з розвитку обдарованості, творчих здібностей школярів, розкривають і характерні особливості своєї роботи ( додаток 3)

Ефективною формою інформаційно-методичної роботи з педагогічними кадрами

зарекомендували себе методичні оперативні наради, на яких обговорюються актуальні проблеми науково-методичного і організаційно-педагогічного забезпечення навчально- виховного процесу. Тематика їх охоплює широке коло питань:

- вивчення методичних рекомендації Міністерства освіти і науки , молоді та спорту України;

- знайомств з новими програмами та їх обговорення;

- опрацювання методичних рекомендацій щодо проведення проведення першого уроку;

- про роботу над науково – методичною проблемою на різних її етапах;

- про проведення шкільних олімпіад;

- про критерії оцінювання навчальних досягнень учнів.

Вирішальна ланка системи методичної роботи – самоосвітня робота вчителів. Ще Д. І. Писарєв писав: „Хто дорожить життям думки, той знає дуже добре, що справжньою освітою є тільки самоосвіта... Треба вчитися в школі, але набагато більше треба вчитися після виходу зі школи, і це друге уміння за своїми результатами, за своїм впливом на людину й на суспільство незрівнянно важливіше, ніж перше.”

Адміністрацією школи створені максимально сприятливі умови для плідної самоосвітньої роботи вчителя: збільшення його вільного часу, наявність у розпорядженні шкільної бібліотеки, мережі Internet, хороший інформаційно - методичний кабінет у школі. Центром науково- методичної роботи з педагогічними кадрами є , звичайно ж , шкільний інформаційно –методичний кабінет Тут до послуг вчителів:

- нормативні документи ;

- плани роботи (перспективний і річний плани роботи школи, методичної ради);

- матеріали роботи шкільних предметних комісій ,творчої групи, психолого-

педагогічного семінару , методичного об’єднання класних керівників ;

- «Для вас, молоді вчителі»;

- « Виховна робота в школі»;

- матеріали з історії школи (альбоми «Історія закладу», «Історія школи в спогадах»,

«Наші випускники»);

- « Декада педагогічної творчості»;

- «Панорама методичних ідей»;

- матеріали на допомогу вчителям з питань самоосвіти, роботи над проблемою (каталог журнальних статей, картотека передового педагогічного досвіду, методична література; тематичні папки «Все про урок», «Пам’ятки», «Матеріали педрад», «Внутрішьошкільний контроль», «Скарбничка завуча», «Тренінги, анкетування», « Дай руку , першокласнику!», « Профільне навчання» , « Атестація – крок до Евересту» )та інші.

До послуг учителів газети «Все для вчителя», «Позакласний час», «завуч», «Освітянське слово», «Методичні вісники», « Виховна робота», « Практикум управління закладом освіти»

Всі вчителі передплачують фахові журнали, що також сприяє активізації самоосвіти

педпрацівників, збагаченню змісту внутрішньошкільної методичної роботи.

У методичному кабінеті по-домашньому затишно, створені всі умови для самоосвітньої роботи вчителів, їх професійного спілкування.

Систематично проводяться заняття психологічного – педагогічного семінару, на яких розглядаються питання вивчення особистості, психодіагностики, психологізації навчально- виховного процесу.Питання психології є складовою самоосвітньої роботи кожного вчителя. Бо ,щоб бути конкурентоспроможним вчителем , треба постійно працювати над собою.

В сучасному світі зростає потреба в комп’ютерних технологіях. Вчителі школи ведуть електронні журнали та щоденники в курсі « Школа». Діє шкільний сайт , в якому створені різні розділи : « Методична скарбничка» , « Сторінка для батьків», « Учнівське врядування» ,

« Виховна робота» , « Підготовка до ЗНО і ДПА» та ін. На сайті фіксуються всі події , які проходять у школі , методичні розробки вчителів, фоторепортажі тощо.

Вчителі школи використовують інформаційні технології в навчально – виховному процесі для підвищення його ефективності та розвитку учнів. Вони відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, дозволяють реалізувати нові форми і методи навчання. Використовуються мультимедійні технології в навчальному процесі. Це дає змогу:

· організувати демонстрації змісту навчання , завдань , підсумків роботи на уроці;

· демонструвати графіки, схеми , таблиці;

· представити дані з мультимедійних енциклопедій і довідкових бібліотек , записаних на ком пакт – дисках і атласах;

·демонструвати результати групових проектів , досліджень та опитувань різних типів.

Вчителі школи проводять уроки із застосуванням ІКТ, бо розуміють , що в сучасних

умовах необхідно постійно вдосконалювати свою майстерність і йти у ногу з часом.

У школі добре налагоджене відвідування уроків . Це сприяє перенесенню кращих методів і прийомів роботи одного педагога у практику діяльності інших, надихає на пошук нових шляхів навчання, виховання, будить ініціативу, стимулює до роботи.

У нашому навчальному закладі працюють три шкільні предметні комісії : вчителів

початкових класів , вчителів гуманітарного циклу та вчителів природничо –

математичного циклу. На засіданнях вчителі обмінюються досвідом, новими ідеями,

секретами майстерності, ефективно використовуючи інтерактивні методи: дискусії, рольові ігри, методичний коментар, захист моделі уроку, тренінги тощо.

Наприклад, у системі роботи шкільної предметної комісії вчителів гуманітарного циклу є традиційними такі форми роботи, що сприяють підвищенню професійного рівня творчого потенціалу вчителів , демократизації і гуманізації стосунків між вчителями та учнями. Зокрема , це « круглі столи», практикуми , портрети на тлі, ділові ігри , вернісажі методичних знахідок , тренінги , методичні мости , педагогічні ринги тощо. Вся ця робота проводиться завдяки

висококваліфікованому фахівцю, керівнику ШПК вчителів – філологів вчителю вищої

кваліфікаційної категорії, « старшому вчителю».

Змістовна робота проводиться і в період між засіданнями:

- групові консультації (наприклад, «Проблеми переходу на нову структуру і зміст

початкового навчання», «Удосконалення техніки читання школярів»);

- розробка текстів контрольних робіт;

- моделювання нестандартних уроків;

- розробка сценаріїв позакласних виховних заходів;

- взаємовідвідування уроків;

- підготовка і проведення предметних олімпіад;

- проведення мікродосліджень;

- розробка методичних порад, рекомендацій тощо.

Робота ШПК спрямована на те, щоб розбудити творчі сили вчителя, викликати у нього постійне прагнення до самоосвіти, вдосконалення, допомогти відчути радість творення нових зразків уроку і моральне задоволення від результатів власної творчості.

У школі працює творча група вчителів, яка має власну проблему « Урок – основна форма реалізації інноваційних навчальних технологій». Керівником творчої групи є вчитель наполегливий , здатний до зваженого ризику , ініціативний . Це дійсно конкурентоспроможній фахівець. Він уміло організовує заняття з вчителями, на яких вивчаються актуальні проблеми школи , розробляються рекомендації щодо впровадження досягнень педагогічної науки в практику та ін. Цікаво проходять

засідання « круглого столу» ( « Технологія створення ситуації успіху на уроках: теорія і практика»), семінари – практикуми , майстер – класи , відкриті уроки та заходи, педагогічні читання, творчі дискусії тощо ( додаток 6)

Особлива робота під час організації методичної роботи приділяється роботі з молодими та малодосвідченими вчителями. Діє Школа молодого вчителя « Кроки до майстерності».

Очолює цю школу досвідчений учитель, який веде активну творчу професійну діяльність , має розвинені педагогічні, психологічні та організаційні здібності, широкий світогляд , високорозвинене почуття реальності, якості лідера. Тому вміло використовує такі форми роботи :

· парне співробітництво ( досвідчений вчитель – молодий вчитель);

· стажування та звіт на засіданнях шкільних предметних комісій;

· індивідуальні консультації;

· діагностування ;

· анкетування « Запитуйте – відповідаємо»;

· співбесіди;

· зустрічі з педагогами – майстрами;

· випуск бюлетеня « Ініціатива і творчість молодих»;

· обмін досвідом « Мої перші педагогічні знахідки»

Вже стало традицією проводити кожного року ТИЖДЕНЬ ІНІЦІАТИВИ І ТВОРЧОСТІ

МОЛОДИХ». В ході тижня провели педагогічний калейдоскоп « Категорія « спеціаліст».

Кроки до майстерності, брифінг на тему « Роль вчителя у формуванні творчої особистості,

педагогічну олімпіаду, розв’язували педагогічні ситуації , рекламували наочність, захищали

моделі уроків. Крім того , молоді вчителі побували в творчій майстерні ( додаток 7).

Продумана система роботи з молодими вчителями сприяє швидшій їх адаптації в колективі, прискорює процес набуття професійної майстерності, стимулює самоосвітню роботу, прагнення до творчості, допомагає впевнено рухатись своєю індивідуальною траєкторією професійного розвитку.

Ефективно використовується в школі система наставництва. Бути наставником молодого

вчителя – почесна і відповідальна місія. Тільки конкурентоспроможний вчитель може бути

наставником молодих педагогів. Наставники приділяють увагу таким питанням:

§ зміст і форми роботи наставника зі стажистом;

§ формування у стажистів навичок самоаналізу уроку;

§ особливості складання індивідуального плану вчителя-стажиста;

§ вимоги до складання характеристики вчителя-стажиста;

§ психологічні аспекти співпраці наставника і стажиста та ін.

Наставники молодих вчителів не перестають нагадувати своїх підопічним слова великого педагога В. Сухомлинського : «Досвідченим, кваліфікованим майстром своєї справи учитель може стати лише в результаті тривалої, терпеливої і чуйної індивідуальної роботи».

Конкурентоспроможні вчителі обов’язково беруть участь у конкурсі « Учитель року», який стимулює творчу активність учителів, їх прагнення розкрити свій досвід, поділитись творчими знахідками з колегами.«Свято душі » - так називають у нашій школі шкільний етап даного конкурсу.

Одним із завдань методичної роботи у нашій школі є активізація творчих здібностей учителів. Сьогодення вимагає творчого вчителя. Творчу особистість може навчити й виховати тільки творча особистість. До творчості вчителя спонукає сьогоднішній учень – розвинена й нестандартна особистість, вимоглива до свого наставника. Крім того, творчий характер закладений в самій суті вчительської професії. Говорячи про творчі здобутки педколективу , можна з гордістю сказати,

що у нас що не вчитель, то майстер своєї справи. Більшість вчителів школи проводять нестандартні уроки (інтегровані, бінарні, панорамні, уроки-подорожі, уроки-диспути, уроки-конференції, уроки-казки, уроки-спостереження, уроки-вікторини, уроки-пошуки, уроки-екскурсії, уроки-брейн-ринги, уроки-аукціони та ін.),

застосовують інтерактивні методи навчання («Мозковий штурм», «Мікрофон», «Навчаючи –вчуся», «Обери позицію», «Метод-ПРЕС», «Акваріум» тощо), ефективні прийоми розвитку когнітивних умінь (мислення, пам’яті, уваги, уяви, мовлення), мотиваційної сфери учнів , проводять уроки із застосуванням інформаційно – комунікаційних технологій.

Вчителі початкових класів ефективно використовують нетрадиційні форми навчання: урок- зустріч, урок-мандрівка, урок творчості, урок милування, урок-вікторина, урок-гра, урок- спектакль та інші.

Ефективним засобом підвищення професійної майстерності вчителів стала атестація

педагогічних кадрів. Вона здійснюється відповідно до перспективного та річних планів і чітко розроблених заходів.На кожного вчителя оформлена спеціальна «Атестаційна картка», « Маршрутний лист» , в яких є всі дані про атестую чого , категорія, яку має вчитель і на яку він претендує, основні етапи атестації, її результати.

Адміністрація школи глибоко вивчає систему роботи вчителів, що атестуються,

використовуючи різноманітні методи: відвідування і аналіз уроків (не менше 20-30 у кожного), проведення співбесід, контрольних зрізів знань, анкетування учнів, колег, батьків.

Практикується проведення відкритих уроків і виховних заходів.

Вже стало традицією проводити творчі звіти вчителів , що атестуються. Вони є комплексом заходів , який відображає цілісну систему роботи педагога. У минулому навчальному році творчі звіти готували якраз вчителі , яких визнають учні школи. А це означає , що вчителі мають власний педагогічний імідж. Вони – конкурентоспроможні фахівці ( додаток 4).

На базі школи проводяться також семінари заступників директора або семінари директорів.

Класний керівник XXI століття, який він повинен бути?

Яким його хочуть бачити діти, батьки, держава?

Яким він сам себе бачить?

Класний керівник теж повинен бути творчою людиною , професіоналом своєї справи , щоб учням було з ним цікаво і весело. Кожен вчитель повинен витримати конкуренцію , щоб саме його діти хотіли б бачити своїм класним керівником. Конкурентоспроможний класний керівник буде проводити цікаві класні години , диспути , вести дебати , проводити ділові та рольові ігри , комунікативні тренінги тощо.

Ось такі у нашій школі класні керівники.

Це вони проводять соціальні проекти для громади села. Так учні 8 класу для малечі із соціальнонеспроможних сімей до Дня святого Миколая реалізували проект“Звичайне диво”.

Спочатку вони встановили скриньки для коштів на подарунки у сільських крамницях, а потім на ці кошти придбали подарунки і з театралізованим святом вітали малечу з Днем святого Миколая.

 

СНІДА ЄВГЕНІЙ ОЛЕГОВИЧ

 

 

Кандидат історичних наук, доцент.

Народився у 1991 р. у с. Райполе Межівського району Дніпропетровської області. У 2013 р. закінчив історичний факультет Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (ДНУ), після чого вступив до аспірантури. З листопада 2015 р. працює на посаді директора студентського містечка ДНУ.

У 2017 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему: «Катеринославська єпархія Російської православної церкви у суспільно-політичних процесах 1917–1920 рр.» (науковий керівник – професор В. В. Іваненко).

З 2017 р. працює доцентом кафедри східноєвропейської історії ДНУ імені Олеся Гончара.

Коло наукових інтересів: церковна історія, громадянська війна, політична історія СРСР, країн Східної Європи.

За період роботи на кафедрі викладає навчальні курси: «Соціальна історія народів Росії», «Історія СРСР», «Історія гендерної педагогіки».

Має 12 наукових публікацій (у т. ч. закордонні), активний учасник наукових конференцій. 

Основні наукові праці:

1. Сніда Є. О. Засади адміністративно-територіальної організації Російської православної церкви на Катеринославщині (1917–1920 рр.) / Є. О. Сніда // ІІІ Міжнародний форму студентів, аспірантів і молодих вчених. – Д., 2015. – С. 122–124.

2. Сніда Є. О. Катеринославська єпархія Російської православної церкви в 1917–1919 рр.: проблеми соборноправності та українізації церковного життя / Є. О. Сніда // Наук. пр. іст. фак.-ту ЗНУ. – З., 2016. – Вип. 46. – С. 29– 32.

3. Сніда Є. О. Культурно-національний вектор діяльності православного духовенства Катеринославщини у пореволюційні роки (1917–1918) /              Є. О. Сніда // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. Зб. наук. пр. – Д., 2012. – Вип. Х. – С. 259–268.

4. Сніда Є. О. Рефлексія катеринославського православного духовенства на Лютневу революцію 1917 р. та політику Тимчасового уряду / Є. О. Сніда // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. Зб. наук. пр. – Д., 2014. – Вип. ХІІІ. – С. 236–243.

5. Сніда Є. О. Російська православна церква на Катеринославщині в умовах радянської влади (1917–1920 рр.) / Є. О. Сніда // East European Scientific Journal. – Варшава, 2016. – Вип. 4 (8). – Ч. 2. – С. 143–148.

6. Сніда Є. О. Фінансове та матеріальне забезпечення Катеринославської духовної семінарії в 1917 р. / Є. О. Сніда // Історія торгівлі, податків та мита. – Д., 2014. – Вип. 1(9). – С. 46–50.

7. Сніда Є. О. Церковно-територіальна організація Російської православної церкви Катеринославської єпархії (1917–1919) / Є. О. Сніда // Гуманітарний журнал. – Д., 2015. – Вип. 1(2). – С. 40–45.

Надтока Олександр Михайлович

22.11.1971

Місце народження: с. Райполе Межівського району Дніпропетровської області.
Науковий ступінь: кандидат історичних наук.
Наукове звання: доцент.

Закінчив 1993 іст. ф-т Донецьк. держ. ун-ту, 2000 асп-ру по каф. давньої та нової історії України Київ. ун-ту. 2001–04 доц. каф. міжн. відносин Міжн. ін-ту лінгвістики і права. У Київ. ун-ті з 2004: асист., доц. каф. давньої та нової історії України. Канд. дис. «Ставлення російської революційної та ліберальної інтелігенції до українського питання: сприяння національному відродженню України (кінець 18 – початок 20 століття)» (2001). Викладає спец. курси «Український національний рух ХІХ ст.», «Православна церква в Україні (ХІХ – поч. ХХ ст.»), «Джерелознавство Історії України» (в рамках заг. для каф. спецкурсу), нормат. курс «Зовнішня політика країн Сходу (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.)». З 2005/06 навч. року керує наук.-методол. семінаром для асп. іст. ф-ту по каф. давньої та нової історії України. Наук. інтереси: історія православної церкви в Україні (XVIII – ХІХ ст.), світогляд укр. світської та духової еліт (XVIII–ХІХ ст.), зовн. політика країн Сходу (кінець ХХ – поч. ХХІ ст.). Автор бл. 30 наук. та навч.-метод. публікацій. Осн. праці: Російська демократична інтелігенція та українське національне відродження (кінець XVIII – поч. ХХ ст.). К., 2002 (у співавт.); Формування суспільного світогляду як напрям сучасної інформаційної політики української держави // Історичний журнал. 2008. №2; Світогляд української еліти XVIII ст.: суспільні парадигми // Там само. 2009. №2; Пастирська та наукова діяльність єпископа Чигиринського Порфирія Успенського: особистість на тлі епохи (1860–1870-ті рр.) / Наук. зб., присвячений 900-літтю Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Матеріали наук.-практичної конференції «Михайлівський Золотоверхий монастир: історія крізь століття». К., 2008.; Початки новогромадівського руху. Суспільні погляди студентства. – Ніжин, 2011.

 

12 вересня 2015 року в с. Райполе Межівського району відбувся Міжобласний Кубок з футболу присвячений Дню фізичної культури і спорту.
У змаганнях приймали участь 4 футбольні команди: 
1. ФК Петропавлівського району, яка зайняла І місце і отримала Кубок та почесну грамоту;
2. ФК с. Сергіївки (Красноармійського району), яка зайняла ІІ місце і отримала почесну грамоту і Чашу з емблемою команди „Дніпро”;
3. ФК Межівського району, яка зайняла ІІІ місце і отримала почесну грамоту;
4. ФК с. Новоекономічне (Димитрівського району), яка отримала почесну грамоту. 
На змаганнях були присутні почесні гості: 
1. Голова Райпільської сільської ради – Тимошенко Ірина Василівна;
2. Голова Межівської РГО Федерація футболу – Филь Євген Вікторович;
3. Голова Красноармійської ГО Федерація футболу – Шкурко Віталій Олександрович;
4. Голова Слов҆янської сільської ради – Кукало Іван Іванович;
5. Депутат обласної ради – Маловічко Сергій Васильович, які звернулися до спортсменів і вболівальників з привітальними словами з нагоди свята.
А також з нагоди Дня фізичної культури і спорту голова Федерації футболу суддів футбольних матчів (Закупу Олександра Андрійовича, Романія Валерія Геннадійовича та Хархоту Олександра Олександровича) нагородив Чашами з емблемою команди „Дніпро”. 
Завдяки спонсорській допомозі голови Райпільської сільської ради – Тимошенко Ірині Василівні та керівнику ТОВ „ЛАДА АГРО” – Сипченку Сергію Вікторовичу прихильники та вболівальники спорту мали змогу подивитися святковий концерт та смачно пообідати.

  

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації

Комунальний позашкільний навчальний заклад

«Мала академія наук учнівської молоді» Дніпропетровської обласної ради»


Відділення: філософії та суспільствознавства

Секція: журналістика
Хлібороб – професія почесна і вічна

( за сторінками районної газети «Червона зірка»)

Роботу виконала: 

Голуб Діана Вікторівна,

учениця 10 класу 

Райпільської середньої

загальноосвітньої школи 

І-ІІІ ступенів

Межівського району 

Дніпропетровської області

Науковий керівник:

Мельникова Олена Федорівна,

вчитель української мови і літератури

РКЗО «Райпільська СЗШ І- ІІІ ступенів»

Межівського району Дніпропетровської області

Дніпропетровськ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1.До витоків історії...............................................................................................

1.1.Трипільці і землеробство..........................................................................................5

1.2.Український хліборобський клас як утопічна політична сила за часів гетьмана Скоропадського...................................................................................................................6

1.3.Професія – хлібороб...................................................................................................6

1.3.1. Хліборобські династії..........................................................................................7

РОЗДІЛ 2.Сторінками основ журналістики......................................................................

2.1.Основні відомості про газету..................................................................................10

2.2.Історія районної газети «Червона зірка» Межівського району Дніпропетров-

ської області..............................................................................................................12

2.3.Нариси, фоторепортажі, замітки про хліборобів колгоспу Кошового.................15

РОЗДІЛ 3.Власні дослідження.........................................................................................20

ВИСНОВКИ.......................................................................................................................21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................................22

ДОДАТКИ...........................................................................................................................23

ВСТУП
В цьому році виповнюється років з Дня заснування Межівського району. Окрасою нашого краю є звичайні люди, які своєю працею примножують добробут своїх земляків. В усіх селах району проходили офіційні урочистості, на які були запрошені найпоченіші трудівники району.Це стало нагодою згадати про вічну професію українців- хлібороба. Адже в кожному селі є династії, які передають цю справу своїм синам, онукам, правнукам.

Актуальність теми зумовлена потребою інформації про одну із давніх професій української нації, яка прийшля до нас ще з Трипілля – професію хлібороба. Адже про землеробство, землеробів так мало згадують зараз і в інформаційному просторі і в суспільстві.Якщо, не згадати, не розворушити ті славні сторінки діяльності хліборобів, хай і за часів Радянського Союзу, наша молодь зовсім забуде, хто ж саме вирощує хліб, не говорячи вже про те як саме його вирощують. 

Об’єктом дослідження є хліборобська професія.

Предметом дослідження є праці з народознавства, краєзнавчий матеріал про родини хліборобських династій Макари і Голуба, основи з журналістики та регіональної преси; 34 статті, в яких розповідається про трудові будні механізаторів Голуба Віктора та Григорія Бондарчука,Піка Володимирата Володимира Макари, Коріненка Дмитра та григорія Лакизи, Бакаляра Івана та Івана Синиці,Володимира Мінькача та Івана Коріненка,Романенка Петра та Йосипа Сергієнка, Івана Рубленка та Володимира Голуба, агрономів Андрія Калашника та Сергія Зашка. 

Мета дослідження: дослідити витоки історії хліборобства на Україні, самої професії хлібороб; віднайти цікаві історичні факти пов’язані із цим питанням; вивчити багатогранність друкованого слова через засоби масової інформації – регіональні газети; з’ясувати значення жанрів, які використовувалися у публікаціях районної газети «Червона зірка» для опису трудових подвигів мої земляків; виявити основні віхи історії районної газети «Червона зірка»; відтворити рівень ставлення сучасної молоді до цієї професії .

Дослідження проводилося за допомогою первинних методів: порівняння, опитування, аналізу , узагальнення та за методом соціального дослідження.

Теоретичне і практичне значення дослідження визначається тим, що матеріал роботи може бути використаний на уроках історії рідного краю, виховних годинах, годинах профорієнтації, батьківських зборах. Для засідань історико-краєзнавчого гуртка, на бібліотечних уроках для учнів старших класів. 

РОЗДІЛ 1.

На етнічній території України населення здавна займалося хліборобством. У давні часи трипільської культури, ще чотири тисячі років до н. е., вирощування злаків посідало чільне місце серед інших видів господарських занять — таких, як мисливство, збиральництво, рибальство, до певної міри тваринництво. Трипільці – найдавніші хлібороби на українських землях. Головним заняттям у них було підсічне землеробство. Землю обробляли кам'яними, кістяними мотиками, дерев'яним ралом. Орали волами. Вирощували ячмінь, просо, пшеницю. Жали дерев'яними серпами з крем'яними, а пізніше мідними чи бронзовими вкладками. Сприятливі кліматичні умови, погідний ландшафт, родючі чорноземи спонукали до праці у полі. «Минали тисячоліття, відбувалися переміщення давніх хліборобських племен з місця на місце, і все ж хто б не оселявся на тій землі — неодмінно відновлював традиції вирощування хлібних злаків. [ ]»

У результаті безпепервної протягом століть хліборобської діяльності на сучасній території України створилися багаті народні традиції у плеканні зернових культур.

«Хліборобству як господарсько-культурному явищу притаманна внутрішня структура. Його цілість становлять знаряддя праці, технологічний процес вирощування культурних злаків, плодів, а також ціла низка обрядово-ритуальних дій. Перед тим, як взятись за чепіги плуга, щоб провести борозну і засіяти зерно у добре підготовлений грунт, господар молився, проробляв різні предковічні ритуальні й магічні дії задля успішних результатів праці. Повна відповідність фізичних, технологічних вправ духовному стану людини, її світобаченню і відчуттям породжувала впевненість у характері хлібороба, наповнювала його душу спокоєм.[ ]». Поняття «традиційне хліборобство» включає і такий ряд атрибутивних елементів, як культ землі, магія слова, магія предмета. Це те, що становило світоглядну систему давнього хлібороба . 

Саме слово «хліборобство» має таке визначення - це «галузь рільництва, пов'язана з вирощуванням хліба.[ ]»

До історії хліборобства причетні також сакські племена, саки були найближчими родичами скіфського населення Північного Причорномор’я. «Римський історик Квінт Курцій Руф переказує легенду про те, що в саків, як і в скіфів Придніпров’я, були чарівні небесні дари: плуг і ярмо – для хліборобів, спис і стріла – для воїнів, чаша – для жерців... в сакському суспільстві виокремлюють три групи населення: стан воїнів (стародавня індоіранська назва вояків «ратайштар» – «ті, що стоять на колісниці»); стан жерців, атрибутами яких була жертовна чаша й особливий головний убір, і стан хліборобів-общинників – «восьминогих», тобто тих, які мають двох волів для запрягання в плуг. Кожному з названих станів відповідали свої традиційні кольори. Воїнам добирали червоний і золотисто-червоний, жерцям – білий, а хліборобській громаді – жовтий і синій. Поєднання двох останніх було притаманне впродовж віків і символіці населення Північного Причорномор’я, втілившись у сучасному прапорі України. [ ]»

Час минав, змінювалася історія українського народу, але хліборобська професія залишилася найпочеснішою серед всіх інших. 

В історії України навіть відомий такий факт, що Липинський В`ячеслав, монархіст, у 1920-х роках запровадив таке поняття як « хліборобський клас». « Україна для Липинського — це насамперед потужний клас хліборобів, у межах якого існують суперечності між багатими і бідними, але не боротьба. У хліборобах Липинський вбачає головного носія державної ідеї, до них він звертається зі своїм політичним проектом. [ ]» У своєму творі «Листи до братів-хліборобів», лист 21-й він пише : « Тільки український хліборобський клас, обєднаний владою українського Гетьмана-Монарха, може збудувати Українську Державу».

Яке ж визначення має саме слово «хлібороб»?

«ХЛІБОРОБ, а, чол. Селянин, який займається хліборобством. — А чине знаєте там коваля Ляща? — Ляща? Який же то коваль Лящ? Ні, серце, не знаю й не чула. в в нас Лящі, так то не ковалі, а так собі хлібороби, як і ми (Марко Вовчок, I, 1955, 8); Гарно тобі, любо, весело! ..Недаром в таку годину — аби неділя або яке свято — хлібороби виходять на поле хліба обдивлятись! (Панас Мирний, I, 1949, 125); Були хлібороби батько й мати, що весь вік творили хліб і мед для людей (Олександр Довженко, I, 1958, 325). [ ] А Борис Грінченко записав:» Хлібороб, -ба, м. Земледѣлецъ, хлѣбопашецъ. На Обрітення обертаються птиці до гнізда, хлібороби до плугів. Ном. № 523. [ ]» 

Наш народ - одвічна трудолюбива хліборобська спільнота людей, які в усі часи були гордістю України. Серед них одне з чільних місць належить хліборобським династіям, які відзначилися титанічною працездатністю, сміливістю творчого пошуку, безприкладною відданістю улюбленій справі. Натхненна багаторічна праця стала їхнім життєвим подвигом.

У нашому селі є дві династії хліборобів. То що ж означає саме слово «династія»? 

«Динáстія — ряд монархів того самого роду, які заступають один одного на троні шляхом спадкування… В переносному значенні династією також називають родину, яка передає своє ремесло від батька до сина, наприклад, династія акторів. В Радянському Союзі ввживалося словосполучння "робітнича династія".[ ]» А інше джерело повідомляє схожу інформацію: «дина́стія (грец. δυναστεία – влада, панування) .

1. Кілька монархів з одного й того ж роду (сім’ї), які змінюють один одного на троні за правом успадкування. 

2. Тепер поняття «династія» іноді застосовують щодо кількох поколінь однієї родини – видатних майстрів певної справи (робітнича Д., хліборобська Д. тощо). [ ]»

Засновником першої династії є Макара Володимир Прокопович, який незмінно працював механізатором в колгоспі імені Кошового ... років. Неодноразово В.П.Макара був нагороджений почесними грамотами та дипломами, держава відмітила його працю орденами Трудового Червоного Прапора та Трудової слави. Продовжив справу батька його молодший син – Олександр Володимирович Макара, який створив своє власне ... де разом з ним працює його син – Макара Сергій Олександрович. Встигнув побачити В.П.Макара і свого старшого онука під час збирання врожаю – Романа Івановича Макару. Колись, ще у... році. Р.І.Макара, закінчивши Новомосковський сільськогосподарський технікум, вирішив продовжити славну династію хліборобів – орендував землі і почав займатися нелегкою справою – землеробством. У всьому він намагався брати приклад зі свого батька, Івана Володимировича Макари, старшого сина В.П.Макари, який закінчивши Дніпропетровський сільськогосподарський інститут працював парторгом у колгоспі імені Кошового, а потім був обраний на посаду сільського голови. Зараз Р.І.Макара – є одним із почесних директорів агрофірм району, хоча і молодий за віком, але він шанований людьми, бо виснажлива та тяжка робота на землі аж ніяк не змінила його ставлення до людей. Разом з ним працює і його рідний брат- Андрій Іванович Макара, який в свій час буа воїном-миротворцем. Усі вони : Олександр Володимирович, Сергій Олександрович, Роман Іванович, Андрій Іванович гордо і твердо несуть почесне звання – хлібороби України, яке залишив їм у спадок Володимир Прокопович Макара. Збирається вирощуавти хліб і син Романа Івановича – Дмитро, який писав у шкільному творі про свою мрію так: «...я теж мрію працювати на твоїй житниці, моя рідна земле, – продовжити хліборобську справу свого роду – роду Макарів. Я хочу так як і тато, закінчити технікум, стати агрономом, навчитися працювати на тракторі, на комбайні. Подумки мрію відчути, так само як і мої предки, дух рідної землі, зрозуміти, яка це свята справа – вирощувати хліб для свого народу, для тебе, моя Україно! Також мрію допомагати людям, як це роблять зараз мої батьки...» 

А це історія іншої династії. « Дод.1» Рік 1955-й. Молодий і завзятий Віктор Голуб прийшов працювати до колгоспної артілі трактористом. Так розпочинався трудовий шлях зачинателя славної хліборобської династії – Голуб. В далекому 1963 році, Віктор Іванович Голуб одружився на зовсім юній дівчині на ім’я Люба. Та перед цим у його житті була сумна історія: померла перша дружина, а на руках залишився зовсім маленький син – Володимир.Та зустріч з Любою, яка на той час вже попрацювала і дояркою, і свинаркою на тваринницьких фермах колгоспу імені Кошового переросла у щасливе сімейне життя. Сам Віктор Іванович із початку своєї трудової діяльності сів за кермо трактора, точніше сказати не за кермо, бо в ті роки у тракторах були лише ..., а за ....І Коли Один за одним народжувалися діти у родині, він майже завжди був на роботі. Спочатку народилися дві донечки Іринка і Катруся, яких доглядав старший син Віктора Івановича – Володимир, а пізніше Любов Іванівна подарувала своєму чоловікові трьох синів. « Дод.1» Не дивлячись на виснажливу турботу про чоловіка та малих дітей, недоспані ночі, вона чотири роки пропрацювла на комбайні разом з ним – помічником комбайнера. « Дод.2» Першим, хто продовжив справу свого батька, був старший син – Володимир Вікторович Голуб, який повернувшись у село зі служби у Радянській армії, пішов працювати разом з батьком – механізатором. Пізніше до них приєднався і Олександр Вікторович, а потім – Сергій Вікторович, і нарешті- Віктор Вікторович. Так вже трапилось, що через хворобу двоє синів Віктора Івановича і Любов Іванівни – Олександр і Сергій перебувають вдома по інвалідності, а найменший – Віктор Вікторович- працює на шахті. Та все ж таки справу свого діда продовжують онуки – Володимир Володимрович та Віктор Володимирович Голуби, які працюють в.... вже років. « Дод.3, 4» Їхній батько - Володимир Вікторович Голуб, який проробив все життя хліборобом, сумує, що в родинах синів є лише донечки : «Невже нікому буде продовжити славну династію хліборобів?» « Дод.5» Час покаже, а поки що, Володимир Вікторович радо ділиться спогадами про своє трудове життя зі мною, його онукою, Голуб Діаною. « Дод.6» Доречними, на мою думку тут будуть рідки поезії Марії Познанської: Честь і слава хліборобам,

Що живуть в моїм селі!

Хлібороби хліб нам роблять,

Знайте й ви про це, малі.

В пору літню, в час осінній,

Навесні — в гарячий час

Косять, жнуть вони і сіють,

Лан оруть — у котрий раз!

хлібороб в колгоспнім полі

Нам вирощує врожай.

Пшениці шумлять на волі,

Де початок їм, де край?

А їсте ви паляницю,

Калачі смачні їсте, —

Не забудьте уклониться

Хліборобові за те!

РОЗДІЛ 2.

«Газети, як і деякі інші великі підприємства, 

цікаві не стільки тим, як вони робляться, скільки тим, що 

вони взагалі існують і виходять регулярно щодня. Ще не було 

випадку, щоб газета друкувала лише коротке повідомлення 

про те, що за минулу добу нічого вартого уваги не сталося і 

тому нічого писати. Читач кожного дня одержує і політичну 

статтю, і події, і спорт, і відділ культури, і економічний огляд. 

Якщо навіть всю редакцію звалить грип, то газета все ж вийде,

і в ній будуть всі звичайні рубрики, так що читач ні про що 

не здогадається»

Карел Чапек

З погляду журналістики, у друкованих органах масової інформації – у газетах і журналах, «…давно помічена непередавана енергетична потужність друкованого слова, можливість передати авторські думки, зануритися за його допомогою в духовне життя та емоції кожного персонажа… [ 4.с71]» 

Завдяки газетній продукції, ми знайомимося з цікавою інформацією про людей, їхнє життя, трудові та творчі досягнення.

Не дивлячись на те, що Інтернет надає нам безліч нових можливостей для отримування інформаціїї, яка нас цікавить, друковане слово залишається актуальним. «За словами генерального директора Всесвітньої газетної асоціації Тімоті Болдинга, що репрезентував десятий щорічний огляд газетної продукції, протягом минулого десятиліття газети потерпали від економічного спаду, кризи з цінами на газетний папір, зростаючу конкуренцію, усе більшу роздрібненість ринку 

мас-медіа і відтоку рекламних коштів в Інтернет. У цілому газетна індустрія перебувала в стані кризи. «Однак, – сказав він, – зараз видно, що газети в багатьох країнах упорались з цими проблемами, скористалися новими можливостями і тепер відроджуються. У кінцевому рахунку, незалежно від сьогоднішніх тенденцій слід підкреслити, що газети залишаються надзвичай-но могутнім засобом масової інформації з незвично широким охопленням аудиторії й ступенем впливу на неї.

Цифри свідчать, що й сьогодні газета залишається найважливішим джерелом інформації, яким користуються мільйони людей в усіх країнах світу. [ 4.с88]».

Праобразами газет були інформаційні бюлетені, що випускалися в Римі в 1 ст. до р. Хр. – 4 ст. після р. Хр. Перші газети з’явилися в Китаї у 8 ст. У Європі – в 17 ст.: у Німеччині в 1609, у Швейцарії – у 1610 р., у Голландії в 1616, у Англії в 1622 ро-ках. Слово «газета» пішло від назви рукописного аркуша новин у Венеції, який купували за монету такої ж назви. Уже тоді виготовлювачів таких новин називали газеттанті.

Термін гезета увійшов до широкого вжитку з появою у Франції видання Теофраста Ренодо «Ля газет» (1631). Першою щоденною газетою була «Ляйпціґер цайтунґ» («Ляйпцігська газета»), що видавалася в Німеччині в 1661–1663 роках. Однією з найстаріших газет світу, що видається й сьогодні, є газета «Таймс», заснована у Лондоні (Велика Британія) за одними даними в 1785, а за іншими – у 1786 році.

Перші газети в Україні з’явилися польською мовою («Кур’єр Львівські», 1749), французькою («Газет де Леопольд», 1776) та російською («Харьковский еженедельник», 1812; «Харьковские известия», 1817–1823) мовами. Перша газета українською мовою – «Зоря Галицька» видавалася у Львові в 1848–1857 роках[4.с82]».

«ГАЗЕТА (італ. gazzetta) – періодичне, що виходить від кількох разів на день до кількох разів на тиждень, друковане видання з систематичними матеріалами про події і явища суспільно-політичного, економічного й культурного життя[4.с89]».

Кожна область України має свою регіональну пресу. Нам відомі такі обласні видання: «Зоря», «Сільські вісті», «Вісті Придніпров’я». Саме з них ми дізнаємося новини про сільське життя та важку працю хліборобів сучасності.

Готуючи цю роботу, я не могла оминути періодичне видання нашого району – «Червону зірку».Саме завдяки матеріалам цього видання за 1967, 1968, 1977роки я зібрала величезний публіцистичний матеріал про землеробів колгоспу імені Кошового. Знаходячись в районному архіві, перебираючи сторінки газет з минулого,я зацікавилася історією створення і діяльності «Червоної зірки». На превеликий жаль, матеріалів виявилося зовсім мало, хоча вже вісімдесят четвертий рік жителі Межівщини читають цю газету.

Ось, що розповідає про історію «районки» краєзнавець П.М.Бабець: «Межівська газета з’вилася на світ, коли район тількино зіп’явся на ноги. Запрацювали адміністративні,господарські та культурно-освітні установи.І виникла потреба у власному друкованому слові. Головними газетними темами тих років стали організація збирання врожаю, виконання плану хлібозаготівель, робота понад 30 сільгоспартілей і комун, колективних сільських господарств. У той час почали діяти машино-тракторні станції, в тому числі Межівська.

Разом з тим під керівництвом райінспекції народної освіти (РІНО) налагоджували навчання дітей початкові і середні школи, працювали підприємства й установи. Все це висвітлювалось на сторінках районної газети , яку редагував П. Лубенець.

Серед активних селянських кореспондентів були Татров і Гужвій з Межової, Кошарний і Юрченко з Райполя, Синиця з Новопавлівки. На 5 травня 1933 року робсількорів «Зірки» нараховувалось 411 чоловік! Навесні 1933-го П. Лубенця на посаді редактора змінив І. Стрельніков. 

Великі і малі проблеми господарювання на тлі колективізації і народження колгоспного села породили нашу ‹‹Зірку››.

Одні вважають реальним роком заснування газети 1929, інші - 1930. За віднайденим у столичних архівах найдавнішим номером датою заснування стали вважати 7 травня 1930 року. Хоча повні комплекти газети, які збереглися у Москві в бібліотеці імені Леніна, датовані 1933 р.

Відомі імена перших редакторів і кореспондентів: Борис Сапак, брати Шнайдоуки (молодший Олександр). Вони пішли у великий світ радянської журналістики – редагували солідні області , навіть всесоюзні газети.

Іншим сількорам ‹‹Зірки›› поталанило менше. Одних зачепила репресивна машина 30-х(як-от редактора ІІ. Лубенця),про деякого-приміром ,редактора І.Стрельникова - ми сьогодні , на жаль,нічого не знаємо.

Але попри усі складності і протиріччя сталінської журналістики, то були роки самоосвіти і поступку до цивілізації як самих народних працівників пера, так і багатостраждальної малокультурної читацької маси. Саме так, думаю, слід сприймати кореспондеції – дописи тодішніх партійно-комсомольських активістів.

Ветеран журналістської справи Марія Онисимівна Радченко, яка майже дівчинкою після семирічки прийшла до Межівської редакції в кінці 30-х років, з особливим піднесенням і шаною згадує своїх старших колег журналістів, працівників друкарні. Розповідає про той робочий настрій та ентузіазм (а особливо про ту відповідальність!) з якими щире слово межівської журналістики підкріплювалося живим спілкуванням із трудовим людом, невтомними репортерськими рейдами в глибинку – здебільшого пішки, зрідка ‹‹бєдкою›› чи велосипедом.

Давно те було...Відшаленіла війна.Не повернулися з фронту заступник редактора Василь Степанович Доля, сількори Довженко Ф., Пилипенко Г. Та інші.

Восени 1943-го було звільнено від загарбників землю Межівщини, а навесні разом з природою відродилася і районна газета ‹‹Зірка››. Редактором знову,став Іван Свіженець, який у 1941 р евакуював редакцію й обладнання друкарні в Сталінпрадську область.

Пригадують ветерани межівської преси й жінку редактора тих далеких років ,– В. Шарову. Особливий слід серед керівників Межівської редакції залишив Микола Пилипович Ковтун ( 1948 – 1956 рр.) – фронтовик - офіцер , історик за фахом, чуйна і порядна людина.Тяжкі повоєнні роки межівські журналісти мужньо долали нарівні з односельцями. Про ці часи розповідала тодішній коректор газети Халецька Раїса Іванівна.

- Редакція і друкарня кочували по тісних хатках Межової . Папір для газети возили з обласного центру приміськими потягами, переносили на плечах. З окремих малесеньких букв – шрифтів набирали і верстали сторінки газети. Вручну крутили друкарську машину.

Тільки в 50-х роках у редакції з’явився власний автотранспорт - ‹‹Москвич››

В різні роки над газетою працювали талановиті журналісти: Чорняк І. М.,Давиденко Я. І., Цибенко М. І.(редакторували з 1959 рр.), Ковтун М. Ф., Банний М. С., Дрегваль В. М.; фотокори: Мисик В. і Юхименко Г. П.

Найяскравішим періодом для районної газети ( тепер вже ‹‹ Червона Зірка›› став час, коли колектив редакції очолив Володимир Микитович Олійник. 34 роки на посаді редактора районки.Феномен – чи не єдиний в Україні. Під його началом в 70-і роки сформувався і запрацював дружний молодіжний колектив. Багато корінних змін у роботу редакції районної газети запровадив Володимир Микитович Олійник. Було налагоджено кадрову політику, розроблено систему заохочень за хорошу роботу. Райгазета стала регулярно брати участь в обласних конкурсах на краще міське-районне, інформаційне друковане видання і займала провідні місця.

На період жнив, було організовано дієвий додаток до газети – бюлетень «Промінь», на сторінках якого висвітлювався хід жнив, результати змагання жнивних екіпажів, розповіді про хліборобів. 

У редакції діяли відділи: партійного життя, агропромислового розвитку, листів. Творчий штат редакції налічував до 10 чоловік. Розширено тематику газетних матеріалів – стали з’являтися фейлетони, нариси, суботні розмови з читачем, статистичні сторінки, що висвітлювали основні сфери життя району. Регулярно виходили тематичні сторінки : «Людина і природа», «Людина і Закон», «Червоні вітрила», «Чисті джерела», «Світлиця книголюба» та інші. Тираж газети сягав 8000 екземплярів.

1983 року в експлуатацію було введено нову двоповерхову будівлю редакції.

Олійник редагував газету до кінця 90-х років 20-го століття. Цей період сміливо можна охрестити «золотим» в історії районної газети, в якому виросла ціла когорта творчих працівників, членів Спілки журналістів СРСР, а згодом і України – В. Олійник, М. Пудла, К. Родик, О. Винник, В. Чопенко, А. Пічугін., Т. Лучко.

Катерина Олексіївна Сергієнко( яка працювала в редакції не один десяток років, прийшла коректором і стала відповідальним секретарем) з гордістю називає обласні , республіканські, навіть Всесоюзні нагороди (ІІІ-є місце!), які здобувала ‹‹ Червона Зірка›› у щорічних оглядах преси.

Завжди із захопленням читалися статті ‹‹золотого››пера Межівщини Михайла Пудли( заввідділу листів, потім партійного життя і, нарешті, головного редактора). Шліфувалися журналістські особистості: одні були оперативно пишучими , у інших - слово цінувалося на вагу золота[5.с2]».

На початку 2000-х розпочалася новітня історія районної газети. У цей час «Червону зірку» редагували М. Пудла, Н. Вознюк. Сьогодні головним редактором газети працює О. В. Стадніченко. Газета в ногу з часом перейшла на комп’ютерну верстку та друк. Сьогоднішній колектив продовжує традиції своїх попередників, але вже в нових умовах громадського і політичного життя. До рядів Національної Спілки журналістів України вступили Н. Ляшенко, Н. Вознюк, Є. Хрипун, В. Харламов.

7 травня 2010 року «Червона Зірка» відсвяткувала свій 80-річний ювілей.

Від самого заснування і до сьогодні, газета є незмінним супутником існування Межівського району, його, так би мовити, індикатором самостійності, самодостатності, як адміністративної одиниці. І все те, що відбувалося і відбувається у житті жителів Межівщини, так чи інакше знаходить своє відображення і на шпальтах газети.

А тоді, в далекому 1967,1968,1977 роках про хліборобів сільгоспартілі або колгоспу імені Кошового було надруковано 34 статті, в яких розповідалося про трудові будні механізаторів Голуба Віктора та Григорія Бондарчука,Піка Володимирата Володимира Макари, Коріненка Дмитра та григорія Лакизи, Бакаляра Івана та Івана Синиці,Володимира Мінькача та Івана Коріненка,Романенка Петра та Йосипа Сергієнка, Івана Рубленка та Володимира Голуба, агрономів Андрія Калашника та Сергія Зашка. 

Матеріали розміщувалися за рубриками: «Гострий сигнал», «Перевіряємо виконання ювілейних зобов’язань», «Партійне життя», «Наша Батьківщина», «За ефективність галузі», «Польовим роботам темпи і якість», «Обговорюємо проект Основного закону СРСР», «Перець на жнивах».

Дописувачами у газету були агроном колгоспу імені Кошового- Сергій Зашко, секретар партійної організації колгоспу імені Кошового – Микола Кошарний, бригадир тракторної бригади колгоспу імені Кошового- Григорій Бондарчук,бригадир першої комплексної бригади колгоспу імені Кошового Андрій Калашник, та найулюбленішим дописувачем була Віра Павлівна Дудка, вона була позаштатним сількором «Червоної зірки».Доля обділила її фізично- вона народилася ліліпутом, але творчий хист, доброта і любов ,з якою вона ставилася до односельців не давали нікому жодних підстав ставитися до неї як до людини, яка має фізичні вади. Окрім роботи сількора, вона займала посаду секретаря правління колгоспу, вела передачі на сільському радіомовленні, була незмінною ведучою на сільських концертах Райпільському клубі, а як вона писала нариси!..

Нарис- це «центральний жанр публіцистики, що передбачає опе-ративний відгук на суспільно важливу подію, розкриття образу цікавої особи, створення портрету колективу, розповідь про по-бут, звичаї й людей певного регіону своєї й чужої країни. Цей жанр дав назву одній з рольових спеціалізацій у журналістиці: 

автори нарисів тут називаються «нарисовці». Внутрішньожан-рова типологія нарису включає в себе портретний, проблемний, подорожній, науково-популярний та інші його зразки.

Предметом нарису може бути будь-який факт чи явище реальної дійсності, узятий як проблема, у площині своєї суспільної, моральної, загальнолюдської значимості. Арматурою нарису є авторська думка, доведення певної концепції взятої до вивчення 

проблеми, пропонування шляхів її розв’язання.

Особливість нарису – широке використання в ньому елемен-тів художнього мислення: створення портретів героїв (причому не лише зовнішніх, але й психологічних), зображення їх у дії, за допомогою розгорнутої мовної характеристики, викорис-тання вимислу й домислу, зображення пейзажів, інтер’єрів та екстер’єрів, наведення красномовних деталей і подробиць. Автор створює сюжет, розбудовує публіцистичний конфлікт, вдаєть-ся до психологічного аналізу. Усе, що може наблизити героїв до читача, запліднити його авторським баченням подій і про-блем, активно використовує нарисовець. Нарис споріднений з оповіданням і найближчий його родич. Часто нарисом назива-ють оповідання, в основі якого лежить документальний сюжет[4.с382]».

Ось який початок має нарис «Красивий почерк»: « Швидкий «Беларусь» , скотившись з пагорба і, розвернувшись у низині плантації, просмугував упоперек гострими пластами край поля.Й лише тоді, піднявши навісний культиватор, машина залишила загінку. Але перед цим механізатор Іван Бакаляр зупинив агрегат . Така вже в нього, бач, була звичка: як закінчить ниву : обов’язково погляне на неї збоку... [6.с2]», або зачитаємо рядки з наступного нарису «Ведучий». «Не одному зі своїх односельсан дав путівку в самостійне життя Григорій Олексійович Лакиза. Майже всю молодь, котра нині тримається за кермо, саме він, досвідчений тракторист довоєнного гарту, вивів на широкий механізаторський шлях... [7.с3]». «Оспівувачем праці» назвав її у своєму нарисі М. Пудла.

Привертають увагу репортажі з місця подій, які подавав до газети фотокор В.Мисик.

Репортаж – це «(від французького reportage, що в свою чергу походить з латинського reporto – повідомляю) – один з основних інформаційних жанрів журналістики, предметом якого є цікаві для громадськості події дня[4.с52]»..

«Репортаж – це жанр, який передбачає оперативну і яскраву розповідь про подію, ситуацію, явище. Репортаж – це розповідь очевидця або учасника події. Новина тут обростає суб’єктивними враженнями спостерігача та його співпереживаннями. Репортаж може бути коротким або значним за розміром. Різноманітність репортажів наштовхує на думку про те, що цей жанр мусить мати внутрішньожанрові різновиди, але вони ще недостатньо вивчені нашим журналістикознавством[4.с380]»...

В.Мисик так пише про Голуба Віктора Івановича та його сина Володимира : «На цьому знімку два хлібороби. Батько і син. В одного- досвід, в іншого- молодість…»

Також цікавими є замітки того ж таки сількора В.П.Дудки

Замітка – це «найпростіший жанр оперативного газетного повідомлення. Його головні властивості: стислість у подачі новини, ощадливість тексту, який не повинен перевищувати 35–40 рядків, точність і зрозумілість його для масового читача. Замітку небезпідставно вважають найдавнішим жанром журналістики. Газети на ранньому етапі їх існування складися як листки з розташованими на них стовпчиками новинарними повідомленнями. Лише потім, з розвитком журналістики і друкарських технологій, повноправне місце в пресі зайняла публіцистика. 

Первісно ж газета складалася виключно із заміток.

У тесті замітки автор повинен бути особливо охайним у ставленні до кожного слова, яке мусить бути глибоко продумане, зважене. Буває так, що журналістові доводиться підраховувати не лише рядки, але й слова, а інколи й знаки у тексті своєї замітки. Необхідно первісно розуміти, що факт завдяки мисленій інтерпретації перетворюється на жанр замітки; оцінку події міс-тять не тільки наші судження про неї, але й слова, якими ми її описуємо. Це дуже легко спостерегти, зіставляючи замітки про одну й ту саму подію в різних газетах, особливо, якщо ці газети 

різної політичної спрямованості. Звідси важлива вимога до тек-сту: вживайте нейтральну лексику, обирайте з синонімічного ряду такі слова, які передають значення, а не містять емоційного забарвлення[4.с384]»...

«У двобої з негодою» розповідається про те, горох, прибитий дощем до землі не вдавалося скосити декілька днів. Але «…наперекір негоді трудівники колгоспу протиставили свою наполегливість. Одягши плащі, взувши гумові чоботи, в поле вийшли з косами косарі. Закипіла робота. За два дні 9 гектар гороху, які не встаг скосити І.Коріненко, покладено у валки…В цьому двобої брало участь 47 чоловік механізаторів і шоферів, керівний склад колгоспу. Підсохли валки. Розпочато обмолочення гороху [8.с4]».

Не відступили укладачі «Червоної зірки» і від розміщення коментаріїв « Сильним пшеницям – передову технологію»,Знанн – справі помічник», «Зримі зміни».

Коментар –це «(від лат. commentarium – нотатки, пояснення, тлумачення) – роз’яснювальні або критичні міркування чи витлумачення певних подій і фактів громадського, наукового, культурного життя. Коментар пояснює зміст певної події, 

політичного чи історичного документа, незрозумілі місця літературного чи публіцистичного твору.

У журналістиці поняття «коментар» має два значення: широке і вузьке. У широкому значенні «коментар» – це стри-жень аналітичної журналістики, її головна складова частина й сутність. Тут існує правило: факти недоторкані – коментарі 

вільні. Журналіст особливо сумлінно, правдиво, точно й вичерпно повинен викладати факти, але цілком вільний у коментарях до них і ні перед чим, окрім своєї совісті, не відповідає за них. У вузькому значенні слова «коментар» – це окремий жанр у жанрологічній системі журналістики, який передбачає роз’яснення для читачів, слухачів чи глядачів матеріалу чи фактів, поданих в органах масової інформації. Як правило, він подається під заголовками: «Наш коментар», «Від редакції». Для коментування подій журналіст звертається до ньюзмейкерів (організаторів та учасників подій, урядовців, політичних та громадських діячів), а також незалежних експертів (науковців, фахівців у даній галузі, письменників, 

діячів культури). Це не значить, що сам він не має права мати власну думку на події й висловлювати її в ролі коментатора. При всій вагомості в журналістиці інформаційних жанрів поважного читача все ж вабить аналітика, неможлива без 

коментарю, бо він самотужки часто буває неспроможний розібратися в змісті фактів і зорієнтуватися в складному сучасному потокові інформації, що надходить до нього через ка-нали масової комунікації[4.с80]».

У коментарі А.Калашника «Зримі зміни» йде мова про зміни на краще життя у селі. Автор відмічає, що трудівники стають багатшими не лише матеріально, а й духовно.

Він описує як нелегко було долати повоєнні труднощі, коли відроджувався колгосп. Ось як пише А.Калашник: «...Сьогодні в селі не побачиш низьких,з солом’яними стріхами мазанок. На їх місці виросли просторі, світлі будинки колгоспників... Невпізнанно зросла енергоозброєність колгоспу... [9.с2]». Наприкінці, згадуються прізвища колгоспників, які внесли свою скромну частку для того, щоб примножити багатство держави. Це подружжя Яремченки – Володимир та Марія, Ніна Цокур, Марія Мерзла, Лукія Лохвицька , Олена Рачок, Тетяна Купіра.

Ще багато заміток та фоторепортажів про нелегку працю хлібороба містять в собі сторінки районної газети «Червона зірка». Гадаю, що вони послужать нам для проведення відкритих уроків, позакласних заходів, доповнять наші знання про рідний край і його основне багатство- людей труда.


РОЗДІЛ 3.

З метою соціологічного дослідження я на своїй інтернет- сторінці (дод.8) провела інтернет- опитування за запитаннями: 

1.Професія хлібороб- сучасна ? ( Так, ні)

2.Чи потрібна вона суспільству? (Так, ні)

3.Чи знаєте, ви кого, хто б мряв стати хліборобом? ( Так, ні)

У ньому прийняли участь 51 людина.

На перше запитання було відповідей «так» - 23 , «ні» - 28 .

На друге запитання було відповідей «так» - 40 , «ні» - 11. 

На третє запитання було відповідей «так» - 9 , «ні» - 42 

Таким чином, моє дослідження виявило, що учнівська молодь, з якою я спілкуюся, розуміють усю важливість професії «хлібороб», але не вважають її сучасною.

І на превеликий жаль, хліборобську справу своїх пращурів хотіли би продовжити лише один із опитуваних – Діма Макара, і 8 незнайомих мені людей, але про мрії яких знають мої друзі по інтернету.

Гадаю, що ці дослідження можна використати під час проведення годин з профорієнтації, батьківських зборів, та розмістити на шпальтах регіональної періодики.

ВИСНОВКИ

Було досліджено витоки вічної професії – хлібороб. Зібрано матеріал про хліборобські династії села Райполе. Вивчено і проаналізовано публікації про землеробів колгоспу імені Кошового на сторінках районної газети «Червона зірка» за 1967, 1968, 1977 роки. Розкрито теоретичні питання з основ журналістики про інформаційні матеріали друкованих видань. Знайдено історичні довідки про перші газети у світі, на Україні, про історію створення та розвиток районної газети «Червона зірка».Узагальнено публікації про почесних механізаторів сільгоспартілі імені Кошового. Проведено власне дослідження, яке дає бачення даної професіїї сучасною молоддю : професія «хлібороб» - почесна, професія «хлібороб» - вічна.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

2.Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 82.

3.Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. 

Том 4, ст. 401.

4. І.Л.Михайлин Основи журналістики; підручник для студентів вищих навчальних закладів: 5-те видання, перероблене та доповнене – К.: Центр учбової літератури, 2011.- с.52, 71,80,88,89,380,382,384

5.Газета «Червона зірка» № 35 від 6 травня 2000р.:ст.2

6.Газета «Червона зірка» № 35 від 30 квітня 1968.:ст.2

7.Газета «Червона зірка» від 26 червня 1968 р.:ст.3

8.Газета «Червона зірка» від 16 грудня 1967 р.:ст.4

9.Газета «Червона зірка» від 11 травня 1977р.:ст.2
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

http://slovopedia.org.ua/34/53399/33145.html

http://sum.in.ua/

http://uk.wikipedia.org/wiki/Український_Союз_Хліборобів_Державників

http://tyzhden.ua/

http://1576.ua/books/2887

http://uk.wikipedia.org/wiki/Династія

http://img.slovopedia.org.ua/t2.jpg

http://www.ukrlit.vn.ua/lib/poznanska/e4wha.html 

Сільський комунальний заклад культури "Райпільська бібліотека"

 

 

Історія бібліотеки

 

Сільський комунальний заклад культури «Райпільська бібліотека» розташований в центрі нашого мальовничого села Райполе.  Це світла, простора кімната, яка знаходиться на першому поверсі новозбудованого в 1986 році приміщенні.

 

         Історію Райпільської бібліотеки неможливо відокремити від історії нашого краю.  В 1952 році в центрі села було   збудоване глиняне приміщення сільського клубу в якому знаходилась   сільська бібліотека.  В ній працювала освідчена, чуйна та щира    жінка Бакаляр Лідія Миколаївна.

         В 1960 році село Райполе різко змінило свій вигляд.   На місці старого клубу був збудований новий будинок культури.  В приміщенні   будинку культури    знаходилась бібліотека.  В    бібліотеці бібліотекарем працювала Доліна Неля Петрівна.  Це була людина віддана своїй справі. 

 

 Сільський комунальний заклад культури «Райпільська бібліотека» працює над тим, щоб її читачі ставилися до неї, як до невичерпного джерела інформації, як до осередку, де не лише можна прочитати цікаву книгу, але й відпочити, поспілкуватися з однодумцями, висловити свої погляди.  Створюються всі умови для змістовного відпочинк відвідувачів.  Постійно проводяться обговорення творів, бесіди, диспути, конкурси, вікторини.

         СКЗК «Райпільська бібліотека» обслуговує жителів сіл Райполе, Колона – Межова, Сухарева Балка.  При бібліотеці діют два клуби за інтересами.  Клуб лялькової вистави: «Казка в наших руках» та клуб природолюбів: «Знай, люби, бережи».  Ці клуби спрямовують всю свою роботу на розвиток творчих здібностей дітей, їх талантів.

 

З метою популяризації книжкового фонду в бібліотеці оформлено ряд книжкових виставок: «Любіть Україну», «Природа – наша мати, треба ї оберігати», «Подорож в музичний світ», «Для   вас допитливі діти», «Письменники рідного краю».  Постійно діє виставка дитячого малюнку: «Малюють діти» та виставка дитячих виробів з бісеру. Діє куточок для наймолодших читачів: «Наші милі діточки – читайте чарівні книжечки».

         В бібліотеці ведуться   тематичні папки: «Історія села Райполе», «Це наше з тобою життя, це наша з тобою біографія», «Україна 1932 – 1933 роки», «Усні історії війни», «Обдаровані діти».

 

   З метою збереження    наших українських звичаїв, обрядів бібліотека разом з читачами    проводить урочисте поздоровлення людей громади з святом Різдва Христового: «Святий вечір в вашій хаті».

         Кожного року проводяться конкурси дитячого читання: «Найкращий читач бібліотеки», а також конкурси творчих талантів: «Шлях до визнання».  На Міжнародний день   захисту дітей бібліотека підготувала лялькові вистави: «Як Незнайко читав книгу» та «Чарівна сметана».  В співпраці зі школою були проведені літературні години: «Собор душі Олеся Гончара» (до 95-річчя від дня народження), «Її життя – сонячний промінь» (до 100- річчя від дня смерті Лесі Українки).

Дякуючи   нашому постійному спонсору Сипченко С.В.  в   бібліотеці є підшивки таких періодичних видань як: «Вісті Придніпров'я», «Червона Зірка», «Голос України», «Порадник господаря», «Журавлик».

Бібліотека приймає участь у районних конкурсах, ознайомлюється з досвідом роботи своїх колег, впроваджує інноваційні форми та методи роботи в бібліотечну діяльність бібліотеки.

 

 

 

 

Сучасність бібліотеки

 

СКЗК «Райпільська бібліотека» – світ рівних можливостей для всіх.  Сьогодні бібліотека організовує свою роботу так, щоб вона відповідала інтересам громади. Бібліотека завжди була частинкою суспільства і надавала інформаційні послуги в різних формах. Але бібліотекар Райпільської бібліотеки  розуміє, що інформаційні потреби сьогодні інші, ніж були декілька десятиліть тому. Сьогодні бібліотека прикладає значні зусилля, щоб зрозуміти інформаційні потреби громади і те, як їх можна задовольнити. Задовольняючи потреби, бібліотека допомагає розвитку громади.

 

         Новий час приніс у життя бібліотеки багато нового, цікавого. З того що зроблено, допомогло розвити потенціал бібліотеки і зберегти аудиторію. Для цього бібліотекар Жук Л.М. постійно шукає нові ідеї та форми роботи.

 

         Наприклад ось три роки підряд бібліотека разом з активними користувачами організовує поздоровлення шанованих людей громади з Новим роком, Святою вечерею та Різдвом Христовим.

 

         Бібліотека – це місце, де наші діти, які приходять займаються бісероплетінням, малюють, зустрічаються з друзями, відвідують клуби за інтересами.

 

         Справжнє місце невимушеного творчого спілкування читачів є клуби за інтересами. При Райпільській бібліотеці їх діє два. Клуб «Знай, люби, бережи», який був створений в 2008 році відвідує 19 дітей  3-6 класів. Завдання клубу – познайомити дітей з природнім світом та екологічним становищем краю, допомогти  їм усвідомити необхідність збереження і охорони природнього середовища. Засідання проводяться в формі екскурсій на природу, диспутів, уроків екології. Діє куточок екологічної культури: «Природа наша мати, треба її оберігати», де діти отримують цікаву та корисну інформацію. Проводяться конкурси малюнків «Яка краса у нас навколо», «Весняні квіти», «Краса природи рідного краю» та ін.

 

         Клуб лялькових мініатюр «Казка в наших руках» був створений в 2004 році. Він об’єднує дітей, які люблять казки та народну творчість. Девіз клубу: «Не можемо без казки у світі ми жити, бо казка нас вчить, як потрібно дружити». Створюючи чудові лялькові вистави, бібліотекар разом з юними читачами зберігає і культивує народну мудрість, вчить юне покоління бути чесними та добрими, цілеспрямованими і працелюбними, спроможними по справжньому оцінити і полюбити справжнє багатство рідного слова.

 

         Мета обох клубів – це сприяння забезпеченню освітніх та культурних потреб користувачів, створення умов для їх творчого, інтелектуального та фізичного розвитку, виявлення і підтримка талановитих дітей, організація змістовного дозвілля.

 

         Активні читачі беруть участь у всіх заходах, які проводить Райпільська бібліотека. У березні у співпраці шкільної та публічної бібліотеки було підготовлено і проведено свято, приурочене 200-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка, на яке була запрошена поетеса з Межівщини Яцура Людмила Олександрівна. На заході було представлено: кращі дитячі малюнки, поетичні та прозові твори читачів бібліотеки.

 

         До свята Великодня  була підготовлена книжкова виставка «Свята Пасха іде до хати, будемо Великдень зустрічати», де діти, які працюють з бісером виготовили писанки, обклеєні бісером.

 

         Під час літніх канікул бібліотекар проводить велику роботу з дітьми. Бібліотека стає своєрідним осередком задоволення потреб у відпочинку та оздоровленні дітей, які відвідують літній оздоровчий табір. Для них проводяться заходи ігрового та дискусійного характеру. Проводяться  конкурси: «Відгадай загадку», «Вгадай літературного героя», «Юний художник», інсценізація казок «Троє поросят» та ін.

 

         В бібліотеці діє куточок юного читача, де користувачі можуть ознайомитися з пам’яткою читача, правилами поведінки з книгою. Є розділ «Радимо прочитати». Оформлено такі книжкові виставки як: «Любіть Україну», «Знатні люди села», «Письменники-земляки», «Моє рідне село».

 

         Бібліотека бере участь у заходах, які проводяться у селі – це: Новий рік, День Перемоги, День працівників сільського господарства, День Незалежності, День молоді, День Конституції, свято села.

 

         Мета бібліотеки – оволодіння новітніми технологіями з використанням мережі Інтернету.

 

         Бібліотека пишається своїми читачами. За роки роботи ті читачі, хто ледве міг дотягтися до бажаної книжки на полиці, стали вчителями, лікарями, військовими. І як добре, коли саме в результаті впливу бібліотеки людина стверджується у своїх творчих силах.

 

         Райпільська бібліотека намагається перейти від обслуговування населення до роботи з ним і для цього шукає усі можливі шляхи.

 

Минуле треба відчути 

як сучасність, опустивши 

хоч би на мить власну душу 

у вир тодішніх подій… 
Історія не має кінця, її витоки в своїй землі, в своєму народі. 

Історія школи – в її вчителях та учнях. 
Початок історії… 

1921 – 1940 рр. 
Як відомо, село Райполе було засноване в 1919 році. А тому перша школа була відкрита в 1920 році. Знаходилась вона в маленькій хатині селянина Дрегваля Якова Тимофійовича. Спочатку при школі було організовано два класи ( 1 і 2), в яких навчалося 25 дітей, а потім ще відкрили 3 і 4 класи, де навчалося 45 учнів. Першим учителем в селі був Білий…, який прибув до с. Райполе з села Новопавлівка.

У 1921 році жителі с.Райполе розпочали будівництво приміщення для школи. Будівництво проводилось за рахунок громадськості. Кожен житель села виготовляв певну кількість лампачу і вносив його на будівництво. Теслярську роботу проводили по найму. Парти в цю школу

були завезені з села Підгороднього. Закінчили будівництво школи в 1924 році. Було побудовано приміщення на дві класні кімнати, де навчалися два комбінати ( 1-3, 2 – 4), всього дітей - до 50 чоловік. Школа ця мала вигляд звичайної селянської хати – мазанки. Першим учителем в цій школі був Чорняк Федір Романович. 
Після Чорняка Ф.Р. вчителями були Коваль…… і Мисик Віра Олександрівна. У цьому приміщенні школа була до 1928 року. У ній школі було відведено місце для сільської ради.

З розповіді Тахтаджиєвої Надії Сидорівни

( 1914 року народження)

« Вже в 1921 році в селі Колона - Межова функціонувала

початкова школа. До 1 класу пішла в школу в 1921 році.. Першим вчителем був Лебтух ( німець ). Вчилися разом з дітьми німців. До цих пір пам’ятаю вірші німецькою мовою. Старших дітей вчила вчителька Шустер. В 2 клас пішла в Райпільську школу. Вчителями булиЄвгенія Іванівна та Сергій Іванович Ковалі» 

З розповіді Вітт ( Щелкун ) Клавдії Максимівни



 
« Народилася в 1913 році на Чернігівщині. В КолонуМежова переїхали в 1919 році. Батько працював на цегельні Лючера. Був спеціалістом по випалюванню цегли. Жили біля цегельні. В сім’ї було троє дітей. В 1928 році побудували будинок.

Ходила в школу в 1 клас. Вчитель був Лебтух. За навчання платили. В одному класі вчилися і діти німців, і українців»

Із спогадів Бондарчук ( Дулебської ) Олени Антонівни,

1911 року народження

 

« Довгий час після війни працювала вчителькою початкової школи с. Колона Межова Головченко Валентина Григорівна.

Похована тут же.» 
 
( на фото справа Головченко Валентина Григорівна
Ішли роки, змінювалися вчителі, директори школи… 
У 1960 рр. директором початкової школи с. Колона – Межова працював Шеремет Василь Каністратович. 

Зі спогадів Павленко Любов Григорівни: 
«Школу побудували німці під час другої світової війни. Це приміщення служило їм за церкву, лише після війни церкву переробили на школу. Школа Була одноповерхова, висока, мала чотири класи та 2 невеликих коридора. Обігрівалось все грубкою, в піч накладали дрова, вугілля. Столови не було. 
Площа подвір’я невелика. На подвір’ї був колодязь, також сарай, де зберігались дрова та вугілля. На території школи були грядки, їх ще називали полоски, 2 метри в ширину та 4 метра в довжину. Біля кожної полоски стояла трафаретка з надписом її власника. На ній вирощували картоплю, цибулю, буряк, моркву, боби. 
На подвір’ї було дуже багато квітів Попід вікнами школи цвіли рожеві, голубі, червоні портулаки. Також було 2 центральні клумби, де не було вільного кусочка землі, все засіяно квітами. Школа всередині також цвіла квітами. 
У школі було 2 вчителі – Василь Каністратович Шеремет та Валентина Григорівна Головченко. Вони вели по два класи. Тобто школа мала чотири класи. 
Василь Каністратович вів 1-й і 3-й класи, а Валентина Григорівна 2-й і 4-й класи. Василь Каністратович вів 5 предметів: математика, українська мова, читання, географія, історія. Валентина Григорівна також вела такі предмети, вона була сама главна по квітах. Вся робота була на ній. Класним керівником моєї бабусі був Василь Каністратович Шеремет з 1953 по 1957 роки. Він був дуже добрим, чуйним чоловіком. 
Дітей водили на екскурсії на тік, де діти перебирали качани. 
Приміщення школи в с. Колона – Межова зруйнували в 1996 році. 
… Із спогадів Чичини Івана Федоровича 
Перша школа знаходилась там , де зараз проживає Єгорушкіна Тетяна Павлівна ( раніше проживала Шестопал Віра Йосипівна ) . Колись на цьому подвір’ї жив поміщик Дзюба, якому належали землі с. Райполе, с Воровського).

У цій хаті у 1925 році відкрили першу школу. Директором був Харченко Іван Йосипович. Там було 4 класи ( 1 – 3, 2 – 4). Згадую, що першими учнями були Іван Коваленко, Протасин Грицько, Радченко Іван Сидорович, Федот, Семен Гужвій ( перший пішов у школу)…


Протягом 1926 – 1927 рр., де був гуртожиток , почали будувати нову школу за рахунок держави і при допомозі населення ( будували росіяни).

Було збудовано приміщення з 4 кімнат і однієї учительської кімнати. З західної сторони була кімната директора школи, зі східної – вчителів. Спочатку це була початкова школа.


У 1927 – 1929 рр. початкову школу реорганізували в семирічну школу. У 1928 році було лише 5 класів, а в 1929 році – 6 класів і в 1930 році – 7 класів. Школа працювала в 2 зміни. 
Матеріальна база школи була дуже бідною. Майже нічого не було : парти, чорна дошка, крейда. 
Першим директором семирічної школи був Дубравін….., вчителями: 

Пастушенко… 

Олексієва… 

Вовк… 

Філоненко Я. С. 

Тур Олександр Зінович 
У класах було до 20 – 25 учнів. Після Дубравіна… був директором Вінник Кирило Васильович. Пізніше директорами були: 

Заболотній… 

Сьомак Н.П. 

Рудоквас І. І. 

Буділь Р.О. 

1941 – 1960 рр.

Перегортаючи сторінки історії школи, бачиш світлі обличчя однокласників, вчителів. Із школи в усіх починається відлік часу: спочатку «Буквар», перша літера, документ про освіту. Школа навчала, виховувала.


Та війна 1941 – 1945 рр. стала випробовуванням, іспитом для багатьох на мужність, громадянську зрілість. Окупанти заборонили діяльність закладів освіти.

У період Великої вітчизняної війни приміщення Райпільської школи було зруйноване( спалене).






Приміщення школи, де велося навчання до 1941 року. 

Такий вигляд мала будівля школи у 1969 році.

Відновилося навчання в школі в 1943 – 1944 н. р.

Директором школи з 1943 по 1947 рр. була Сіра Наталя Петрівна. Але заняття з дітьми проводилося в двох сільських хатах(так,як приміщення школи було спалене), де було облаштовано 5 класних кімнат. Це були хати: одна – там, де зараз хата Лесика Леоніда, а друга – де зараз знаходиться церква. 

 

На фото будівля школи, яка знаходилася , 

де зараз проживає Лесик Леонід 
У цій школі у двох кімнатах жили вчителі і одна кімната була відведена під клас.

Друге приміщення школи, де зараз знаходиться церква і приміщення бувшої контори була довга хата, яка раніше належала куркулеві. Її називали «красна школа», тому що вона була побудована з красного кирпича. У цій хаті був кабінет директора школи і фізичний кабінет. Тут проходили заняття.


Перед сучасною школою через дорогу було ще одне приміщення із 2 класів та майстерні. Перша сторона – клас, 2 сторона – майстерня . 
У приміщенні старого клубу навчалися учні 5 -7 класів.»

Із спогадів Ткаченко ( Запорожець) Марії Степанівни:

«В 1946 році відбудували зруйновану після війни школу . Ця школа знаходилася поруч із сучасною. У 1947 році пішла до школи. Першим вчителем був Чичина Іван Федорович, який учив до четвертого класу. Після четвертого класу класним керівником булаТищенко Євдокія Платонівна. А директором школи був Тищенко Платон Михайлович.

Уроки вели: Тищенко Є.П. – зоологію і ботаніку,



Чичина Наталя Михайлівна – математику, 

Кондратенко Н.Г. – українську мову і літературу, 

Тимошенко Клавдія Т. – хімію, 

Майборода Надія Григорівна була завучем і вела географію, 

Дрегваль Галина Кузьмівна – німецьку мову, 

Зайцев О… - російську мову». 



Директором школи став з 1948 р. – Тищенко Платон Михайлович. Завідуючою райвно на той час була Юкиш Галина Денисівна.



Переглядаючи фотографії, вдивляємося в обличчя учнів. У їхніх очах бачимо велике бажання вчитися, незважаючи на тяжкі післявоєнні роки. Адже не було книг, зошитів, нестача навчальних приміщень. Та діти і вчителі не обмежувалися тільки уроками, а організовували гуртки, художню самодіяльність, жили, працювали, прагнучи нових знань, вищих досягнень.


 

На фото 2 клас 1947 рік 
 

Малиновим дзвоником кликала школа своїх вихованців. Скільки дитячих очей бачили її віконця, скільки дитячих голосів чули її стіни. Вона щороку збирала їх під своє крило.



 
 

 

 
 
 

 
 

У 1956 р. за кошти колгоспу було побудовано ще одне шкільне приміщення на 3 класні кімнати. Це приміщення знаходилося там, де зараз сучасна школа. У ньому був і біологічний кабінет.

У 1959 році семирічна школа стала восьмирічною.. 


1960 – 1980 рр.

Як перлина до перлини на вишуканому намисті, так рік за роком нанизувалися на срібну нитку будні школи.


Райпільська восьмирічна школа з 1961 року почала працювати в одну зміну. Директором школи стала Гончарова Н.П.. 
Зросла матеріальна база школи, обладнуються фізичний і хіміко – біологічний кабінети, майстерня по металу і дереву. Було придбано два фільмоскопи, епідіаскоп, апарат «Леті», кіноапарат, магнітофон, програвач, 2 баяни, швейну машинку та інші наочні посібники, необхідні для навчання дітей. 
Силами учнів при школі закладено фруктовий сад на площі 0,5 га, квітники, пришкільні ділянки на прощі 0,25 га. 
 
Зі спогадів Павленко Лідії Іванівни 
« З 1965 року по 1975 рік працювала у школі піонервожатою. На той час директором школи булаМайборода Надія Григорівна ( з 1965 – по 1975 рр.). дітей у школі було близько 150 чоловік. Це була восьмирічка. У школі були: учительська, поруч з нею кабінет фізики; далі – кабінет математики, російської, української мови, бібліотека і піонерська кімната. 



Директор школи 

Майборода Надія 

Григорівна 
Вчителями працювали: 

Лисиця Тетяна Свиридівна, яка завідувала біологічним кабінетом ( знаходився у приміщенні школи біля магазину). Там же були 1 – 3 і 2 – 4 класи.

Класоводи – Чичина Наталя Михайлівна і Чорняк Надія Хомівна.



Дудка Олександра Олексіївна - вчитель математики, 

Садило Олександр Миколайович – вчитель фізики, 

Євтушенко Ніна Володимирівна – російська мова і література, 

Гужвій Федот Семенович – вчитель трудового навчання, 

Іванова Любов Григорівна ( з 1967 року) – українська мова і література, 

Міщенко Любов Кузьмівна – українська мова і література, 

Луценко Любов Миколаївна ( з 1970 року) – вихователь групи продовженого дня, ФОТО 

Маренич Валентина Миколаївна – вихователь групи продовженого дня,

Наталя Миколаївна - вчитель математики,



Яцура Наталя Анатоліївна – вчитель російської мови та літератури.

З 1970 року було відкрито їдальню, яка знаходилася у приміщенні дитячого садочка, що був розташований в сільському парку ( біля теперішньої котельні). Готувала повноцінні гарячі обіди Лесик Валентина Остапівна, а до цього дітям видавали молоко, булочки, інколи манку.



Коли працювала піонервожатою, була створена піонерська організація ім.. Васі Коробка. Засідання ради загонів та ради дружини проходили в піонерській кімнаті. Коли стартувала п’ятирічка, 2 жовтня на Всесоюзній лінійці піонерська дружина брала свої зобов’язання. Відбувалися збори загонів,піонерські зльоти, кожного року 19 травня відзначали День піонерської організації.


 

ФОТО З АРХІВУ ПІОНЕРСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РІЗНИХ РОКІВ 
 
Барабанщик піонерського загону Цокур О. 
 
Іде збір піонерської дружини 

 

Піонерська кімната ( старший вожатий Корчинський М.В.) 
 
Іде засідання голів ради загонів

Піонерські свята проходили біля вогнища і на урочистій лінійці піонерські загони звітували про свої зобов’язання та досягнення. У піонери приймали 7 листопада , 22 квітня( на день народження В.І. Леніна) та 19 травня ( День піонерської організації). Учні 1 – 4 класів були жовтенятами,а 5 – 7 класів – піонерами, а 8 – класників приймали у комсомол.


У цей час розпочато пошукову роботу. Її очолила Грицай Валентина Григорівна ( тепер Іванисенко Валентина Григорівна). Члени пошукового загону почали вести переписку з рідними бійців, які загинули у роки війни, визволяючи село Райполе. Пізніше цю роботу продовжила Стрільчук Галина Григорівна. 


 


На фото урочиста лінійка з нагоди 30 – річчя Перемоги у ВВ війні. 
Зустріч з рідними воїнів, які загинули під час визволення села Райполе. 

Вистукував хронометр часу… 
І ось у 1974 році розпочалося будівництво нової восьмирічної ( сучасної) двоповерхової школи на 320 учнівських місць. Будівництво проводилось на кошти колгоспу імені Олега Кошового. 
Директором школи була Петренко Людмила Дмитрівна з 1975 по 1976 рік. 
Нарешті в 1976 році учні і вчителі школи відсвяткували новосілля. 


1980 – 2012 рр. 

Зі спогадів Луценко Любов Миколаївни


« У 1976 році поруч із старим приміщенням школи виросла новобудова – восьмирічна школа, яка у 1982 році була реорганізована у Райпільську середню загальноосвітню школу. Обладнувались нові кабінети, був збудований тир, теплиця, полоса перешкод, викорчувано старий сад і на тому місці обладнано спортивний майданчик і стадіон. З 1976 року школу очолює 
Стрільчук Анатолій Іванович( на фото), 
який пропрацював директором до 1985 року. З 1985 – 1986 року обов’язки директора виконувала Луценко Л.М. А з 1986 по 1990 рік школу очолювала Галкіна Л.А. 

Разом з учнями педагоги 

розпочинали нову 

сторінку в історії школи. 

І полетіли роки… Проходив час , змінювався педагогічний та учнівський колективи та працівники школи. 


Перший ( 1970 – й) рік роботи У Райпільській сш ( Луценко Л.М. ) 

Класний керівник Дрегваль Галина Кузьмівна 
 
 

 
 


 

 


 
 



На фото (зліва направо)

Бакаляр М.О.,

Павленко Л.І.

Синиця Л.С.

Башкат В.Т.

Сніда Г.Г. 

Працівники їдальні

Дежка Н.М. ( зліва),

Гриціай Р.М.





Анікеєва Т.В. (зліва)

Тищенко І.

Залєвська Л.С. -

завгосп (справа) 

 
 


 

На Першому дзвонику присутні ( зліва направо): Майборода Надія Григорівна, Герой Радянського Союзу Надточий Іван Іванович, голова колгоспу ім.. Кошового Крохмальний Іван Іванович, секретар партійної організації колгоспу Кошарний Олександр Миколайович і директор школи Стрільчук Анатолій Іванович 
 

Надточий Іван Іванович вручає грамоту Захаровій Тетяні ( перша золота медалістка Райпільської сш)

Пам’ятаю, тут працювали :



Столярова Л.Ф.- вчитель англійської мови, 

Угнівенко О…, Грицай В.Г.- піонервожата, пізніше очолювала відділ освіти, 

Басараб А.Г.- піонервожата , 

Андрєєва Н.М. – вчитель англійської мови, 

Горенко Л.В – вчитель географії, 

Беремеш В.І. – вчитель історії, 

Скочко І.О – вчитель фізики і трудового навчання, 

Бакаляр О.П. – вчитель російської мови та літератур , 

Радченко Г.І.- вчитель початкових класів, 

Чорняк Н.А., Мацегора Н.М., Корчинський М.В. – вчителі початкових класів, 

Пивовар С.В. – вихователь групи продовженого дня , 

Галкіна Л.А. – вчитель російської мови 

Юрченко О.І – вчитель математики, 

Дрегваль Г.К. – вчитель географії , 

Дрегваль В.П. – вчитель математики, 

Діденко Т.П – вчитель української мови та літератури , 

Кіслов Ю.П. – вчитель хімії і біології , 

Стрільчук Г.Г. – вчитель російської мови та літератури , 

Іщенко К.І.- вчитель географії , 

Мухіна О. М. – вчитель української мови та літератури , 

Жук А.С. – вчитель початкових класів , 

Свіженець Л.Л. – вихователь групи продовжного дня , 

Панкрашкін С.В. – вчитель історії, 

Корніяшик О.М. – вчитель фізики, 

Пеньков В.М. –вчитель російської мови та літератури, 

Цидипова Є.Д. – вчитель біології, 

Гапон Г.С – вчитель початкових класів, 

Оскаленко Ю.І. – вчитель військової підготовки, 

Сліпець М.М. – вчитель історії , 

Луганський В.Г. – вчитель фізичної культури , 

Круголь В.М. – вчитель географії , 

Новак В.Х – вчитель української мови та літератури, 

Іваненко О.Г. – вчитель початкових класів , 

Луценко В.Ф. – вчитель трудового навчання, 

Кононенко Л.В. – вчитель військової підготовки, 

Крохмальна Н.І. – вчитель початкових класів , 

Корнієнко І.В. – вчитель фізичної культури , 

Доброскокін … - вчитель фізики, 

Маленок О.В. – піонервожата, 

Скочко М.В. – вчитель історії, 

Трофименко О.Ф. – вчитель української мови , 

Загребельна Р.О – вчитель географії та біології , 

Железняк С.О. – вчитель фізики, 

Первій В .В. – вчитель англійської мови, 

Рачок Т.Ф. – бібліотекар школи. 

Ушива Н.В. – вчитель фізичної культури .

За останні роки в колектив школи прийшли молоді педагоги – випускники школи Хуторянський В.І , Науменко В.А., Рахматов О.З, Жук В . В., Овчаренко О.А.

Авторитет і повагу серед вчителів та учнів здобули такі педагоги – відмінники освіти – Луценко Любов Миколаївна , Юрченко Олександр Іванович , Макара Ольга Федорівна, « вчителі – методисти» - Луценко Л.М., Корчинський М.В., Бакаляр О.П, Загребельна Р.О., « старші вчителі» - Первій В.В., Мельникова О.Ф. 
Були уроки,улюблений вчитель і улюблений предмет. Перший і останній дзвоники, випускний… А ще громадська робота, допомога колгоспу ім.. Кошового. Це і вирощування гарбузів, прополка кукурудзи, соняшників, перебирання цукрових буряків та кукурудзи, догляд за кроликами, робота в теплиці. А ще українські вечорниці у школі, участь у художній самодіяльності при сільському Будинку культури, цікаві екскурсії… 

 

 

Останній дзвоник 1992 рік. 
 
 


 


 

 

 

 

 
 


 

 

З 1990 року директором школи призначено Макару Ольгу Федорівну , яка працює по даний час ( 2012 р.) Заступниками директора з навчально – виховної роботи за цей період були Луценко Л.М., Бакаляр О.П., заступниками директора з виховної роботи були Овчаренко О.А.,Мельникова О.Ф., педагогами - організаторами були Ушива Н.В., Хуторянський В.І.

Разом з учнями педагоги закладали традиції школи , щоб нова школа стала привітною домівкою для дітей. Міцніла матеріально – технічна база школи. Здійснювалися нові підходи до навчально – виховного процесу тв. Впроваджувались оптимізація , гуманізація навчання та виховання . Вводилися нові предмети : етика , курси охорони життя та здоров’я, художня культура , народознавство Починаючи з 2002 року школярі стали вивчати англійську мову з 2 класу.

Учні вивчали традиції , обряди , звичаї рідного краю, відновили шанування колядок , щедрівок , вирушали в туристичні походи до Криму та подорожували рідним краєм по визначних місцях: Феодосія ,

Київ , Полтава , Севастополь , Умань,Краснодон та ін.. ФОТО

Під час виробничої практики працювали на фермах , прополювали буряки , соняшник , городину , займалися кролівництвом , перебирали на току кукурудзу , буряки. Була створена і працювала учнівська виробнича бригада ( керівник Закопко Таня) ФОТО

Учні школи під керівництвом учителів брали участь у конкурсах , оглядах художньої самодіяльності.

У 2003 році школа стала опорною з питання « Створення умов для адаптації школярів в процесі профільного навчання» . А уже з 2005 року введено профільне навчання з природничо – математичним напрямом

у 10 – 11 класах. У 8 – 9 класах впроваджено курси за вибором з до профільного навчання.

У 2005 році на базі школи проведено обласний семінар ФОТО керівників методичних кабінетів. Вчителі брали активну участь у конкурсі « Вчитель року» .Призерами районного конкурсу « Учитель року» були вчителі Мельникова Олена Федорівна , Железняк Світлана Олексіївна , Овчаренко Оксана Анатоліївна, Загребельна Ріта Олександрівна, Первій Валентина Володимирівна, Бакаляр Олена Петрівна , Ушива Наталя Вікторівна.



Школа гордиться своїми випускниками. Серед них медалісти:

Захарова Тетяна – 1984 р – золота медаль ФОТО

Закопко Тетяна – 1987 р.- срібна медаль

Письменна Наталя – 1987 р. – срібна

Кривонос Сергій – 1990 р – срібна

Зінченко Олександр – 1990 р. – срібна

Цокур Олександр - 1990 р. – срібна

Луценко Оксана – 1992 р – золота

Башкат Алла – 1997 р. - золота

Титаренко Вікторія – 1999р – срібна

Чорняк Юлія – 2001 р. – срібна

Радченко Оксана – 2001 р. – срібна

Невінчаний Віктор – 2002 р. – золота

Первій Роман – 2003 р. – золота

Сніда Євген – 2008 р. – золота

Железняк Тетяна – 2010 р. – золота

Білицька Мирослава – 2010 р. – золота

Рахматова Юлія – 2011 р. – золота

Рахматова Євгенія – 2011 р. – золота

Петрикіна Оксана – 2012 р. – золота 
НАШІ НАГОРОДИ 
2005 р.- Похвальна грамота за участь у районному огляді – конкурсі на кращий сільський загальноосвітній заклад.

ФОТО 


2006 р.- Диплом ІІІ ступеня за участь у фіналі Всеукраїнського фестивалю - конкурсу на кращу модель сільської загальноосвітньої школи України.

2008 р. – Диплом за перемогу в обласному огляді – конкурсі на кращий сільський заклад в номінації « Школа професійного зростання»

2008 р. – Диплом за активну участь у ІУ обласному ярмарку

« Педагогічні здобутки освітян Дніпропетровщини»

2010 р. – Подяка Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка

2011 р. – сертифікат за участь у Всеукраїнському конкурсі з українознавства « Патріот»

2012 р. – диплом за активну роботу з модернізації системи освіти

( м. Київ)


ОСОБИСТІ ГРАМОТИ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ МАКАРИ О.Ф.

« За сумлінну працю , ініціативність , особистий внесок у розвиток освітньої галузі Межівщини» ( 2002 , 2007, 2009, 2010 рр.)

РЕЗУЛЬТАТИ КОЛЕКТИВУ В УЧНЯХ

- Школярі протягом останніх трьох років брали участь у різноманітних інтелектуальних конкурсах « Грінвіч» , « Патріот» ,

« Левеня» , « Колосок « , « Бобер» , « Русский медвежонок», « Кенгуру» і отримали золоті та срібні сертифікати. 


  • Навчались у Малій академії наук , Тернопільській заочній математичній школі ( Шевелєва Ганна , Железняк Тетяна, Рахматова Євгенія) 

  • Учні школи брали участь в обласних олімпіадах з базових дисциплін ( Сніда Є., Рахматова Євгенія , Рахматов Марк , Юрченко Аліна, Овчаренко Олеся); у конкурсах « Собори наших душ») ( Рахматова Юлія , Голуб Вікторія , Овчаренко Олеся , Радченко Артем); знавців української мови імені П.Яцика, імені Т.Шевченка, конкурсах творів та малюнків « Об’єднаймося ж , брати мої», « Подвиг народу безсмертний» , « Олімпійський рух», на кращу сучасну дитячу прозу та ін. 

  • Неодноразово виборювали призові місця в конкурсах з декоративно – прикладного мистецтва , технічного моделювання 

  • Учні кожного року отримують Дипломи І – ІІІ ступенів – учасників художньої самодіяльності « Моє Придніпров*я» , 


« Степова перлина», « Дзвінкі голоси України» ( Макара Дмитро,

Овчаренко Олеся , Галуза Катерина , Біляк Наталя , Кошарна Анастасія , Радченко Дар*я)




  • Члени спортивних гуртків і секцій ( волейбольний , футбольний, теніс ) отримували призові місця у районних змаганнях. 


У 2011 – 2012 н.р. у районі запроваджено інтелектуальну гру

« Що?Де ? Коли?»,в якій взяла участь і команда школи

( керівник Мельникова О.Ф.) Команда виборола ІІ місце

ФОТО 

Давиденко Григорий Иванович

Годы жизни: 23.011920 - 29.04.2007 гг.

Давиденко Григорий Иванович

Давиденко Григорий Иванович родился в селе Райполе Межевского района Днепропетровской области в крестьянской семье. Два его брата – Тимофей и Иван – погибли на фронте во время Отечественной войны, а третьего брата Никифора убили немцы при эвакуации.
До войны после окончания педагогической школы в селе Марьинка Марьинского района Сталинской области Григорий Иванович некоторое время был учителем 1 – 4 классов в селе Георгиевка Успенского района Ворошиловградской области. А затем, окончив экстерном Учительский институт в Ворошиловграде, работал учителем истории и географии в селе Веселогоровка Ворошиловского района Ворошиловградской области. В июне 1941 года Григорий Давиденко был призван в Красную Армию.
Будучи солдатом-артиллеристом, он принимал участие в тяжелейших боях 41 – 42 годов в одном из полков (624-м) Прибалтийского военного округа и в полках Северо-Западного фронта, сражавшихся в Калининской и Ленинградской областях.
Оказывая героическое сопротивление фашистам, которые завоевали уже почти всю Европу, наши войска несли большие потери в первые месяцы войны. Несмотря на то, что страна к войне готовилась, понимая её неизбежность, противостоять немцам в полной мере она не могла: столь мощными и вероломными были удары врага. Пришлось нам тогда испытать всякое: отчаянные бои пограничников и армейских частей, оказавшихся лицом к лицу с гитлеровской армадой, отступления наших войск и окружение военных соединений, вынужденную сдачу в плен многих и многих бойцов, командную неразбериху, техническое превосходство противника… Но фашисты не смогли сломить боевого духа Советской Армии. Сначала гитлеровцев остановили под Москвой, а потом, после нескольких кровопролитных сражений отбросили и вынудили отступать до самого Берлина.
Перелому в войне в значительной степени способствовало то, что уже 27 июня был создан Совет по эвакуации, развернувший массовую переброску промышленных предприятий на восток страны. С июля по ноябрь 1941 года в Сибирь, на Урал, в Среднюю Азию и Казахстан было переведено более 1500 предприятий, и в 1942 году на Урале производилось более 40 процентов вооружения, в том числе и нового, немецкому не уступающего, а даже превосходящего. Всё это очень скоро почувствовала армия, набиравшая опыт с каждым днём войны.
В начале военных действий войска Северо-Западного фронта, где воевал Григорий Давиденко, оказались в труднейшем положении, потому что немцы во что бы то ни стало хотели овладеть Ленинградом. По планам фашистов, этот город и Москва должны были быть стёрты с лица Земли, а все их жители уничтожены. Враг рвался к столице и Ленинграду, обрушив на них всю свою мощь. Григорию Давиденко повезло: он остался жив в тех страшных боях, но много его товарищей было убито и ранено.
В марте 1942 года Григорий Иванович оказался в госпитале, а после лечения был направлен на курсы командного состава при химакадемии им. Ворошилова. По окончании учёбы он стал командиром взвода химразведки.
С августа 1943-го Григорий Давиденко участвовал в боях на Западном фронте (позднее – I, II, III-й Белорусские фронты) в качестве командира взвода 505-й отдельной роты химзащиты 49-й стрелковой Рославльской дивизии.
На передовой в 1941 году он стал комсомольцем, а в апреле 1944 года – членом Коммунистической партии. Известно, что когда бойцы поднимались в атаку под шквальным огнём врага, в их рядах звучал призыв: “Коммунисты – вперёд!” И они действительно оказывались первыми среди тех, кто готов был отдать свою жизнь, сражаясь за Победу. Чтобы не попасть живыми в плен, многие наши офицеры оставляли для себя последний патрон.
Победа над врагом была достигнута благодаря простым воинам-героям, офицерам, выдающимся генералам и маршалам, руководству страны и, конечно же, всем тем, кто работал в тылу, превозмогая чудовищные тяготы военного времени. В доме Григория Ивановича Давиденко осталось много фотографий и писем боевых товарищей, в которых они называют его смелым, честным и справедливым командиром, верным другом, всегда готовым прийти на помощь. Читая их, начинаешь понимать, КАКОЙ была эта ужасная война и какими удивительными были люди, победившие в ней. Чувство благодарности возникает к тем, кто сумел защитить нашу Родину и спасти мир от фашизма.
После войны и нескольких лет службы в армии, Григорий Давиденко вернулся к профессии учителя. Окончив в 1963 году педагогический институт, он преподавал историю и обществоведение сначала в одном из воронежских интернатов, а потом в 21-й школе нашего города.
Военные награды подполковник Григорий Иванович Давиденко продолжал получать и в мирное время. Он ушёл из жизни 29 апреля 2007 года, оставив нам свои воспоминания и свои награды как вехи Великой Истории, Великой и многострадальной Страны, подарив вместе с другими Героями Отечества нам счастье жизни. Забывать об этом мы не имеем права.

Подготовила материал (вместе с родителями)
ученица 1 «А» класса МБОУ СОШ №73 им. А.Ф. Чернонога
Межевитина Марина Владимировна, правнучка Давиденко Г.И.

1921 – 1940 рр. 
Як відомо, село Райполе було засноване в 1919 році. А тому перша школа була відкрита в 1920 році. Знаходилась вона в маленькій хатині селянина Дрегваля Якова Тимофійовича. Спочатку при школі було організовано два класи ( 1 і 2), в яких навчалося 25 дітей, а потім ще відкрили 3 і 4 класи, де навчалося 45 учнів. Першим учителем в селі був Білий…, який прибув до с. Райполе з села Новопавлівка.

У 1921 році жителі с.Райполе розпочали будівництво приміщення для школи. Будівництво проводилось за рахунок громадськості. Кожен житель села виготовляв певну кількість лампачу і вносив його на будівництво. Теслярську роботу проводили по найму. Парти в цю школу

були завезені з села Підгороднього. Закінчили будівництво школи в 1924 році. Було побудовано приміщення на дві класні кімнати, де навчалися два комбінати ( 1-3, 2 – 4), всього дітей - до 50 чоловік. Школа ця мала вигляд звичайної селянської хати – мазанки. Першим учителем в цій школі був Чорняк Федір Романович. 
Після Чорняка Ф.Р. вчителями були Коваль…… і Мисик Віра Олександрівна. У цьому приміщенні школа була до 1928 року. У ній школі було відведено місце для сільської ради.

З розповіді Тахтаджиєвої Надії Сидорівни

( 1914 року народження)

« Вже в 1921 році в селі Колона - Межова функціонувала

початкова школа. До 1 класу пішла в школу в 1921 році.. Першим вчителем був Лебтух ( німець ). Вчилися разом з дітьми німців. До цих пір пам’ятаю вірші німецькою мовою. Старших дітей вчила вчителька Шустер. В 2 клас пішла в Райпільську школу. Вчителями булиЄвгенія Іванівна та Сергій Іванович Ковалі» 

З розповіді Вітт ( Щелкун ) Клавдії Максимівни



 
« Народилася в 1913 році на Чернігівщині. В КолонуМежова переїхали в 1919 році. Батько працював на цегельні Лючера. Був спеціалістом по випалюванню цегли. Жили біля цегельні. В сім’ї було троє дітей. В 1928 році побудували будинок.

Ходила в школу в 1 клас. Вчитель був Лебтух. За навчання платили. В одному класі вчилися і діти німців, і українців»

Із спогадів Бондарчук ( Дулебської ) Олени Антонівни,

1911 року народження

 

« Довгий час після війни працювала вчителькою початкової школи с. Колона Межова Головченко Валентина Григорівна.

Похована тут же.» 
 
( на фото справа Головченко Валентина Григорівна
Ішли роки, змінювалися вчителі, директори школи… 
У 1960 рр. директором початкової школи с. Колона – Межова працював Шеремет Василь Каністратович. 

Зі спогадів Павленко Любов Григорівни: 
«Школу побудували німці під час другої світової війни. Це приміщення служило їм за церкву, лише після війни церкву переробили на школу. Школа Була одноповерхова, висока, мала чотири класи та 2 невеликих коридора. Обігрівалось все грубкою, в піч накладали дрова, вугілля. Столови не було. 
Площа подвір’я невелика. На подвір’ї був колодязь, також сарай, де зберігались дрова та вугілля. На території школи були грядки, їх ще називали полоски, 2 метри в ширину та 4 метра в довжину. Біля кожної полоски стояла трафаретка з надписом її власника. На ній вирощували картоплю, цибулю, буряк, моркву, боби. 
На подвір’ї було дуже багато квітів Попід вікнами школи цвіли рожеві, голубі, червоні портулаки. Також було 2 центральні клумби, де не було вільного кусочка землі, все засіяно квітами. Школа всередині також цвіла квітами. 
У школі було 2 вчителі – Василь Каністратович Шеремет та Валентина Григорівна Головченко. Вони вели по два класи. Тобто школа мала чотири класи. 
Василь Каністратович вів 1-й і 3-й класи, а Валентина Григорівна 2-й і 4-й класи. Василь Каністратович вів 5 предметів: математика, українська мова, читання, географія, історія. Валентина Григорівна також вела такі предмети, вона була сама главна по квітах. Вся робота була на ній. Класним керівником моєї бабусі був Василь Каністратович Шеремет з 1953 по 1957 роки. Він був дуже добрим, чуйним чоловіком. 
Дітей водили на екскурсії на тік, де діти перебирали качани. 
Приміщення школи в с. Колона – Межова зруйнували в 1996 році. 
… Із спогадів Чичини Івана Федоровича 
Перша школа знаходилась там , де зараз проживає Єгорушкіна Тетяна Павлівна ( раніше проживала Шестопал Віра Йосипівна ) . Колись на цьому подвір’ї жив поміщик Дзюба, якому належали землі с. Райполе, с Воровського).

У цій хаті у 1925 році відкрили першу школу. Директором був Харченко Іван Йосипович. Там було 4 класи ( 1 – 3, 2 – 4). Згадую, що першими учнями були Іван Коваленко, Протасин Грицько, Радченко Іван Сидорович, Федот, Семен Гужвій ( перший пішов у школу)…


Протягом 1926 – 1927 рр., де був гуртожиток , почали будувати нову школу за рахунок держави і при допомозі населення ( будували росіяни).

Було збудовано приміщення з 4 кімнат і однієї учительської кімнати. З західної сторони була кімната директора школи, зі східної – вчителів. Спочатку це була початкова школа.


У 1927 – 1929 рр. початкову школу реорганізували в семирічну школу. У 1928 році було лише 5 класів, а в 1929 році – 6 класів і в 1930 році – 7 класів. Школа працювала в 2 зміни. 
Матеріальна база школи була дуже бідною. Майже нічого не було : парти, чорна дошка, крейда. 
Першим директором семирічної школи був Дубравін….., вчителями: 

Пастушенко… 

Олексієва… 

Вовк… 

Філоненко Я. С. 

Тур Олександр Зінович 
У класах було до 20 – 25 учнів. Після Дубравіна… був директором Вінник Кирило Васильович. Пізніше директорами були: 

Заболотній… 

Сьомак Н.П. 

Рудоквас І. І. 

Буділь Р.О. 

1941 – 1960 рр.

Перегортаючи сторінки історії школи, бачиш світлі обличчя однокласників, вчителів. Із школи в усіх починається відлік часу: спочатку «Буквар», перша літера, документ про освіту. Школа навчала, виховувала.


Та війна 1941 – 1945 рр. стала випробовуванням, іспитом для багатьох на мужність, громадянську зрілість. Окупанти заборонили діяльність закладів освіти.

У період Великої вітчизняної війни приміщення Райпільської школи було зруйноване( спалене).






Приміщення школи, де велося навчання до 1941 року. 

Такий вигляд мала будівля школи у 1969 році.

Відновилося навчання в школі в 1943 – 1944 н. р.

Директором школи з 1943 по 1947 рр. була Сіра Наталя Петрівна. Але заняття з дітьми проводилося в двох сільських хатах(так,як приміщення школи було спалене), де було облаштовано 5 класних кімнат. Це були хати: одна – там, де зараз хата Лесика Леоніда, а друга – де зараз знаходиться церква. 

 

На фото будівля школи, яка знаходилася , 

де зараз проживає Лесик Леонід 
У цій школі у двох кімнатах жили вчителі і одна кімната була відведена під клас.

Друге приміщення школи, де зараз знаходиться церква і приміщення бувшої контори була довга хата, яка раніше належала куркулеві. Її називали «красна школа», тому що вона була побудована з красного кирпича. У цій хаті був кабінет директора школи і фізичний кабінет. Тут проходили заняття.


Перед сучасною школою через дорогу було ще одне приміщення із 2 класів та майстерні. Перша сторона – клас, 2 сторона – майстерня . 
У приміщенні старого клубу навчалися учні 5 -7 класів.»

Із спогадів Ткаченко ( Запорожець) Марії Степанівни:

«В 1946 році відбудували зруйновану після війни школу . Ця школа знаходилася поруч із сучасною. У 1947 році пішла до школи. Першим вчителем був Чичина Іван Федорович, який учив до четвертого класу. Після четвертого класу класним керівником булаТищенко Євдокія Платонівна. А директором школи був Тищенко Платон Михайлович.

Уроки вели: Тищенко Є.П. – зоологію і ботаніку,



Чичина Наталя Михайлівна – математику, 

Кондратенко Н.Г. – українську мову і літературу, 

Тимошенко Клавдія Т. – хімію, 

Майборода Надія Григорівна була завучем і вела географію, 

Дрегваль Галина Кузьмівна – німецьку мову, 

Зайцев О… - російську мову». 



Директором школи став з 1948 р. – Тищенко Платон Михайлович. Завідуючою райвно на той час була Юкиш Галина Денисівна.



Переглядаючи фотографії, вдивляємося в обличчя учнів. У їхніх очах бачимо велике бажання вчитися, незважаючи на тяжкі післявоєнні роки. Адже не було книг, зошитів, нестача навчальних приміщень. Та діти і вчителі не обмежувалися тільки уроками, а організовували гуртки, художню самодіяльність, жили, працювали, прагнучи нових знань, вищих досягнень.


 

На фото 2 клас 1947 рік 
 

Малиновим дзвоником кликала школа своїх вихованців. Скільки дитячих очей бачили її віконця, скільки дитячих голосів чули її стіни. Вона щороку збирала їх під своє крило.



 
 

 

 
 
 

 
 

У 1956 р. за кошти колгоспу було побудовано ще одне шкільне приміщення на 3 класні кімнати. Це приміщення знаходилося там, де зараз сучасна школа. У ньому був і біологічний кабінет.

У 1959 році семирічна школа стала восьмирічною.. 


1960 – 1980 рр.

Як перлина до перлини на вишуканому намисті, так рік за роком нанизувалися на срібну нитку будні школи.


Райпільська восьмирічна школа з 1961 року почала працювати в одну зміну. Директором школи стала Гончарова Н.П.. 
Зросла матеріальна база школи, обладнуються фізичний і хіміко – біологічний кабінети, майстерня по металу і дереву. Було придбано два фільмоскопи, епідіаскоп, апарат «Леті», кіноапарат, магнітофон, програвач, 2 баяни, швейну машинку та інші наочні посібники, необхідні для навчання дітей. 
Силами учнів при школі закладено фруктовий сад на площі 0,5 га, квітники, пришкільні ділянки на прощі 0,25 га. 
 
Зі спогадів Павленко Лідії Іванівни 
« З 1965 року по 1975 рік працювала у школі піонервожатою. На той час директором школи булаМайборода Надія Григорівна ( з 1965 – по 1975 рр.). дітей у школі було близько 150 чоловік. Це була восьмирічка. У школі були: учительська, поруч з нею кабінет фізики; далі – кабінет математики, російської, української мови, бібліотека і піонерська кімната. 



Директор школи 

Майборода Надія 

Григорівна 
Вчителями працювали: 

Лисиця Тетяна Свиридівна, яка завідувала біологічним кабінетом ( знаходився у приміщенні школи біля магазину). Там же були 1 – 3 і 2 – 4 класи.

Класоводи – Чичина Наталя Михайлівна і Чорняк Надія Хомівна.



Дудка Олександра Олексіївна - вчитель математики, 

Садило Олександр Миколайович – вчитель фізики, 

Євтушенко Ніна Володимирівна – російська мова і література, 

Гужвій Федот Семенович – вчитель трудового навчання, 

Іванова Любов Григорівна ( з 1967 року) – українська мова і література, 

Міщенко Любов Кузьмівна – українська мова і література, 

Луценко Любов Миколаївна ( з 1970 року) – вихователь групи продовженого дня, ФОТО 

Маренич Валентина Миколаївна – вихователь групи продовженого дня,

Наталя Миколаївна - вчитель математики,



Яцура Наталя Анатоліївна – вчитель російської мови та літератури.

З 1970 року було відкрито їдальню, яка знаходилася у приміщенні дитячого садочка, що був розташований в сільському парку ( біля теперішньої котельні). Готувала повноцінні гарячі обіди Лесик Валентина Остапівна, а до цього дітям видавали молоко, булочки, інколи манку.



Коли працювала піонервожатою, була створена піонерська організація ім.. Васі Коробка. Засідання ради загонів та ради дружини проходили в піонерській кімнаті. Коли стартувала п’ятирічка, 2 жовтня на Всесоюзній лінійці піонерська дружина брала свої зобов’язання. Відбувалися збори загонів,піонерські зльоти, кожного року 19 травня відзначали День піонерської організації.


 

ФОТО З АРХІВУ ПІОНЕРСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РІЗНИХ РОКІВ 
 
Барабанщик піонерського загону Цокур О. 
 
Іде збір піонерської дружини 

 

Піонерська кімната ( старший вожатий Корчинський М.В.) 
 
Іде засідання голів ради загонів

Піонерські свята проходили біля вогнища і на урочистій лінійці піонерські загони звітували про свої зобов’язання та досягнення. У піонери приймали 7 листопада , 22 квітня( на день народження В.І. Леніна) та 19 травня ( День піонерської організації). Учні 1 – 4 класів були жовтенятами,а 5 – 7 класів – піонерами, а 8 – класників приймали у комсомол.


У цей час розпочато пошукову роботу. Її очолила Грицай Валентина Григорівна ( тепер Іванисенко Валентина Григорівна). Члени пошукового загону почали вести переписку з рідними бійців, які загинули у роки війни, визволяючи село Райполе. Пізніше цю роботу продовжила Стрільчук Галина Григорівна. 


 


На фото урочиста лінійка з нагоди 30 – річчя Перемоги у ВВ війні. 
Зустріч з рідними воїнів, які загинули під час визволення села Райполе. 

Вистукував хронометр часу… 
І ось у 1974 році розпочалося будівництво нової восьмирічної ( сучасної) двоповерхової школи на 320 учнівських місць. Будівництво проводилось на кошти колгоспу імені Олега Кошового. 
Директором школи була Петренко Людмила Дмитрівна з 1975 по 1976 рік. 
Нарешті в 1976 році учні і вчителі школи відсвяткували новосілля. 


1980 – 2012 рр. 

Зі спогадів Луценко Любов Миколаївни


« У 1976 році поруч із старим приміщенням школи виросла новобудова – восьмирічна школа, яка у 1982 році була реорганізована у Райпільську середню загальноосвітню школу. Обладнувались нові кабінети, був збудований тир, теплиця, полоса перешкод, викорчувано старий сад і на тому місці обладнано спортивний майданчик і стадіон. З 1976 року школу очолює 
Стрільчук Анатолій Іванович( на фото), 
який пропрацював директором до 1985 року. З 1985 – 1986 року обов’язки директора виконувала Луценко Л.М. А з 1986 по 1990 рік школу очолювала Галкіна Л.А. 

Разом з учнями педагоги 

розпочинали нову 

сторінку в історії школи. 

І полетіли роки… Проходив час , змінювався педагогічний та учнівський колективи та працівники школи. 


Перший ( 1970 – й) рік роботи У Райпільській сш ( Луценко Л.М. ) 

Класний керівник Дрегваль Галина Кузьмівна 
 
 

 
 


 

 


 
 



На фото (зліва направо)

Бакаляр М.О.,

Павленко Л.І.

Синиця Л.С.

Башкат В.Т.

Сніда Г.Г. 

Працівники їдальні

Дежка Н.М. ( зліва),

Гриціай Р.М.





Анікеєва Т.В. (зліва)

Тищенко І.

Залєвська Л.С. -

завгосп (справа) 

 
 


 

На Першому дзвонику присутні ( зліва направо): Майборода Надія Григорівна, Герой Радянського Союзу Надточий Іван Іванович, голова колгоспу ім.. Кошового Крохмальний Іван Іванович, секретар партійної організації колгоспу Кошарний Олександр Миколайович і директор школи Стрільчук Анатолій Іванович 
 

Надточий Іван Іванович вручає грамоту Захаровій Тетяні ( перша золота медалістка Райпільської сш)

Пам’ятаю, тут працювали :



Столярова Л.Ф.- вчитель англійської мови, 

Угнівенко О…, Грицай В.Г.- піонервожата, пізніше очолювала відділ освіти, 

Басараб А.Г.- піонервожата , 

Андрєєва Н.М. – вчитель англійської мови, 

Горенко Л.В – вчитель географії, 

Беремеш В.І. – вчитель історії, 

Скочко І.О – вчитель фізики і трудового навчання, 

Бакаляр О.П. – вчитель російської мови та літератур , 

Радченко Г.І.- вчитель початкових класів, 

Чорняк Н.А., Мацегора Н.М., Корчинський М.В. – вчителі початкових класів, 

Пивовар С.В. – вихователь групи продовженого дня , 

Галкіна Л.А. – вчитель російської мови 

Юрченко О.І – вчитель математики, 

Дрегваль Г.К. – вчитель географії , 

Дрегваль В.П. – вчитель математики, 

Діденко Т.П – вчитель української мови та літератури , 

Кіслов Ю.П. – вчитель хімії і біології , 

Стрільчук Г.Г. – вчитель російської мови та літератури , 

Іщенко К.І.- вчитель географії , 

Мухіна О. М. – вчитель української мови та літератури , 

Жук А.С. – вчитель початкових класів , 

Свіженець Л.Л. – вихователь групи продовжного дня , 

Панкрашкін С.В. – вчитель історії, 

Корніяшик О.М. – вчитель фізики, 

Пеньков В.М. –вчитель російської мови та літератури, 

Цидипова Є.Д. – вчитель біології, 

Гапон Г.С – вчитель початкових класів, 

Оскаленко Ю.І. – вчитель військової підготовки, 

Сліпець М.М. – вчитель історії , 

Луганський В.Г. – вчитель фізичної культури , 

Круголь В.М. – вчитель географії , 

Новак В.Х – вчитель української мови та літератури, 

Іваненко О.Г. – вчитель початкових класів , 

Луценко В.Ф. – вчитель трудового навчання, 

Кононенко Л.В. – вчитель військової підготовки, 

Крохмальна Н.І. – вчитель початкових класів , 

Корнієнко І.В. – вчитель фізичної культури , 

Доброскокін … - вчитель фізики, 

Маленок О.В. – піонервожата, 

Скочко М.В. – вчитель історії, 

Трофименко О.Ф. – вчитель української мови , 

Загребельна Р.О – вчитель географії та біології , 

Железняк С.О. – вчитель фізики, 

Первій В .В. – вчитель англійської мови, 

Рачок Т.Ф. – бібліотекар школи. 

Ушива Н.В. – вчитель фізичної культури .

За останні роки в колектив школи прийшли молоді педагоги – випускники школи Хуторянський В.І , Науменко В.А., Рахматов О.З, Жук В . В., Овчаренко О.А.

Авторитет і повагу серед вчителів та учнів здобули такі педагоги – відмінники освіти – Луценко Любов Миколаївна , Юрченко Олександр Іванович , Макара Ольга Федорівна, « вчителі – методисти» - Луценко Л.М., Корчинський М.В., Бакаляр О.П, Загребельна Р.О., « старші вчителі» - Первій В.В., Мельникова О.Ф. 
Були уроки,улюблений вчитель і улюблений предмет. Перший і останній дзвоники, випускний… А ще громадська робота, допомога колгоспу ім.. Кошового. Це і вирощування гарбузів, прополка кукурудзи, соняшників, перебирання цукрових буряків та кукурудзи, догляд за кроликами, робота в теплиці. А ще українські вечорниці у школі, участь у художній самодіяльності при сільському Будинку культури, цікаві екскурсії… 

 

 

Останній дзвоник 1992 рік. 
 
 


 


 

 

 

 

 
 


 

 

З 1990 року директором школи призначено Макару Ольгу Федорівну , яка працює по даний час ( 2012 р.) Заступниками директора з навчально – виховної роботи за цей період були Луценко Л.М., Бакаляр О.П., заступниками директора з виховної роботи були Овчаренко О.А.,Мельникова О.Ф., педагогами - організаторами були Ушива Н.В., Хуторянський В.І.

Разом з учнями педагоги закладали традиції школи , щоб нова школа стала привітною домівкою для дітей. Міцніла матеріально – технічна база школи. Здійснювалися нові підходи до навчально – виховного процесу тв. Впроваджувались оптимізація , гуманізація навчання та виховання . Вводилися нові предмети : етика , курси охорони життя та здоров’я, художня культура , народознавство Починаючи з 2002 року школярі стали вивчати англійську мову з 2 класу.

Учні вивчали традиції , обряди , звичаї рідного краю, відновили шанування колядок , щедрівок , вирушали в туристичні походи до Криму та подорожували рідним краєм по визначних місцях: Феодосія ,

Київ , Полтава , Севастополь , Умань,Краснодон та ін.. ФОТО

Під час виробничої практики працювали на фермах , прополювали буряки , соняшник , городину , займалися кролівництвом , перебирали на току кукурудзу , буряки. Була створена і працювала учнівська виробнича бригада ( керівник Закопко Таня) ФОТО

Учні школи під керівництвом учителів брали участь у конкурсах , оглядах художньої самодіяльності.

У 2003 році школа стала опорною з питання « Створення умов для адаптації школярів в процесі профільного навчання» . А уже з 2005 року введено профільне навчання з природничо – математичним напрямом

у 10 – 11 класах. У 8 – 9 класах впроваджено курси за вибором з до профільного навчання.

У 2005 році на базі школи проведено обласний семінар ФОТО керівників методичних кабінетів. Вчителі брали активну участь у конкурсі « Вчитель року» .Призерами районного конкурсу « Учитель року» були вчителі Мельникова Олена Федорівна , Железняк Світлана Олексіївна , Овчаренко Оксана Анатоліївна, Загребельна Ріта Олександрівна, Первій Валентина Володимирівна, Бакаляр Олена Петрівна , Ушива Наталя Вікторівна.



Школа гордиться своїми випускниками. Серед них медалісти:

Захарова Тетяна – 1984 р – золота медаль ФОТО

Закопко Тетяна – 1987 р.- срібна медаль

Письменна Наталя – 1987 р. – срібна

Кривонос Сергій – 1990 р – срібна

Зінченко Олександр – 1990 р. – срібна

Цокур Олександр - 1990 р. – срібна

Луценко Оксана – 1992 р – золота

Башкат Алла – 1997 р. - золота

Титаренко Вікторія – 1999р – срібна

Чорняк Юлія – 2001 р. – срібна

Радченко Оксана – 2001 р. – срібна

Невінчаний Віктор – 2002 р. – золота

Первій Роман – 2003 р. – золота

Сніда Євген – 2008 р. – золота

Железняк Тетяна – 2010 р. – золота

Білицька Мирослава – 2010 р. – золота

Рахматова Юлія – 2011 р. – золота

Рахматова Євгенія – 2011 р. – золота

Петрикіна Оксана – 2012 р. – золота 
НАШІ НАГОРОДИ 
2005 р.- Похвальна грамота за участь у районному огляді – конкурсі на кращий сільський загальноосвітній заклад.

ФОТО 

2006 р.- Диплом ІІІ ступеня за участь у фіналі Всеукраїнського фестивалю - конкурсу на кращу модель сільської загальноосвітньої школи України.

2008 р. – Диплом за перемогу в обласному огляді – конкурсі на кращий сільський заклад в номінації « Школа професійного зростання»

2008 р. – Диплом за активну участь у ІУ обласному ярмарку

« Педагогічні здобутки освітян Дніпропетровщини»

2010 р. – Подяка Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка

2011 р. – сертифікат за участь у Всеукраїнському конкурсі з українознавства « Патріот»

2012 р. – диплом за активну роботу з модернізації системи освіти

( м. Київ)

ОСОБИСТІ ГРАМОТИ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ МАКАРИ О.Ф.

« За сумлінну працю , ініціативність , особистий внесок у розвиток освітньої галузі Межівщини» ( 2002 , 2007, 2009, 2010 рр.)

РЕЗУЛЬТАТИ КОЛЕКТИВУ В УЧНЯХ

- Школярі протягом останніх трьох років брали участь у різноманітних інтелектуальних конкурсах « Грінвіч» , « Патріот» ,

« Левеня» , « Колосок « , « Бобер» , « Русский медвежонок», « Кенгуру» і отримали золоті та срібні сертифікати. 

  • Навчались у Малій академії наук , Тернопільській заочній математичній школі ( Шевелєва Ганна , Железняк Тетяна, Рахматова Євгенія) 
  • Учні школи брали участь в обласних олімпіадах з базових дисциплін ( Сніда Є., Рахматова Євгенія , Рахматов Марк , Юрченко Аліна, Овчаренко Олеся); у конкурсах « Собори наших душ») ( Рахматова Юлія , Голуб Вікторія , Овчаренко Олеся , Радченко Артем); знавців української мови імені П.Яцика, імені Т.Шевченка, конкурсах творів та малюнків « Об’єднаймося ж , брати мої», « Подвиг народу безсмертний» , « Олімпійський рух», на кращу сучасну дитячу прозу та ін. 
  • Неодноразово виборювали призові місця в конкурсах з декоративно – прикладного мистецтва , технічного моделювання 
  • Учні кожного року отримують Дипломи І – ІІІ ступенів – учасників художньої самодіяльності « Моє Придніпров*я» , 

« Степова перлина», « Дзвінкі голоси України» ( Макара Дмитро,

Овчаренко Олеся , Галуза Катерина , Біляк Наталя , Кошарна Анастасія , Радченко Дар*я)




  • Члени спортивних гуртків і секцій ( волейбольний , футбольний, теніс ) отримували призові місця у районних змаганнях. 


У 2011 – 2012 н.р. у районі запроваджено інтелектуальну гру

« Що?Де ? Коли?»,в якій взяла участь і команда школи

( керівник Мельникова О.Ф.) Команда виборола ІІ місце

ФОТО 

 

 




Обновлен 20 ноя 2018. Создан 18 мар 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
«Автошкола Константа ГС» на Яндекс.Картах
Пользовательского поиска
AVTOINDEX.COM Автомагазин Автогарант
Просмотреть Автошкола Константа-ГС на карте большего размера

автоматический обменный пункт производит обмен Webmoney и E-Gold


Пожалуйста выберите электронные деньги для обмена:

Отдаете:
Получаете:

www.superchange.ru

Всеукраїнський сайт безкоштовної реклами белый каталог сайтов Автомобили - каталог сайтов фирм и компаний, Киев
ERA.COM.UA
интернет портал
Размещено на Start.Crimea.UA Украинский портАл МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Directrix.ru - рейтинг, каталог сайтов AVTOINDEX.COM Автомобили - каталог сайтов фирм и компаний, Киев - Каталог компаний, фирм и веб-сайтов Украины, Киев. Добавить сайт в каталог Автошколы, Автомобили, Киев. Каталог сайтов femina.com.ua Украинский портАл Автошкола Спойлер Сайты недвижимости. Каталог недвижимости Бест Риэлти. Добавить сайт, ссылку, ресурс, URL. Обмен ссылками Аренда квартиры в Киеве Агентство недвижимости в Киеве Kiev apartments for rent Снять квартиру в Киеве. Сдам квартиру в Киеве. Долгосрочная аренда квартир Киев. Договор аренды, типовой образец. Квартиры в Киеве посуточно Гостиницы Киева белый каталог сайтов - рейтинг Каталог лучших сайтов, добавить свой сайт. только интересные сайты! > Украинский каталог сайтов Каталог сайтов OpenLinks.RU Украина онлайнСамый большой каталог сайтовАвтошкола Спойлер в Киеве ДДО Украины Каталог сайтов на http://www.globalmarket.com.ua/
Каталог сайтов GOOGLEРабота и бизнес в Интернете с компанией ФИНАНСОВАЯ ЛИНИЯAutoMotoTruck - легковые авто, грузовые, специальные средства передвижения, а также авиа, водная и железнодорожная техника AVTOINDEX.COMКаталог компаний и предприятий УкраиныКаталог компаний Украины КОНСТАНТА-ГС, АВТОШКОЛА, ООО Дніпропетровська область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал